Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго", Львівського комунального підприємства "Варшавське-407" про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої порушенням прав споживачів електричної енергії, за касаційними скаргами відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" і ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 4 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 березня 2009 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі – ВАТ "Львівобленерго") як постачальника електричної енергії та Львівського комунального підприємства "Варшавське-407" (далі – ЛКП "Варшавське-407") як виконавця робіт, посилаючись на те, що перебувають із ВАТ "Львівобленерго" у договірних відносинах із приводу постачання електричної енергії і як споживачі мають право на гарантований рівень надійності, безпеки та отримання електричної енергії відповідно до Державного стандарту. Проте 7 серпня 2006 року в період з 15 год. 25 хв. до 16 год. до під’їзду будинку, де вони проживають, була подана електрична енергія підвищеної напруги, в результаті чого вийшли з ладу побутові електричні прилади в їхній квартирі АДРЕСА_1, а саме: комп’ютер, телевізор, музичний центр, мобільний телефон, телефонний апарат, радіотелефон і холодильник, на ремонт яких витрачені значні кошти; крім того їм завдана значна моральна шкода.

Ураховуючи викладене просили стягнути на їхню користь солідарно з відповідачів майнову шкоду в розмірі 5 100 грн., моральну шкоду в розмірі 17 тис. грн. з урахуванням індексу інфляції.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 4 листопада 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Львівобленерго" на користь позивачів 1 215 грн. 82 коп. майнової шкоди та 1 тис. грн. моральної шкоди, розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 30 березня 2009 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, проте мотивувальну частину змінено: замість посилання на ст. ст. 1166, 1167 ЦК України зроблено посилання на ст. ст. 1209, 1210 ЦК України; виключено вказівку про недоведеність відсутності вини ВАТ "Львівобленерго" у завданні позивачам шкоди.

У касаційних скаргах із посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права ставиться прохання про скасування судових рішень; ВАТ "Львівобленерго" просить ухвалити нове рішення про стягнення завданої позивачам шкоди, визначеної рішенням суду, з ЛКП "Варшавське-407", а ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 просять повністю задовольнити їхні позовні вимоги (стягнути майнову шкоду в розмірі 34 тис. грн. і моральну шкоду в розмірі 17 тис. грн.).

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що підвищення електричної енергії, унаслідок чого пошкоджені побутові електричні прилади у квартирі позивачів, відбулося в межах експлуатаційної відповідальності ВАТ "Львівобленерго" (від’єднався нульовий провід, який веде до рубильника в електрощитовій), тому на підставі ст. ст. 1166, 1167 ЦК України завдана позивачам шкода, яка ними доведена, стягнута на їхню користь із цього відповідача.

Апеляційний суд, змінюючи мотивувальну частину рішення місцевого суду, виходив із того, що ВАТ "Львівобленерго" повинно нести відповідальність за завдану позивачам майнову та моральну шкоди на підставі ст. ст. 1209, 1210 ЦК України, п. 3 Правил користування електричною енергією для населення та п. 19 Типового договору про користування електричною енергією, оскільки порушило умови договору про користування електричною енергією й вина споживача в цьому не доведена. Відсутність своєї вини ВАТ "Львівобленерго" не позбавлено можливості довести в спорі з ЛКП "Варшавське-407", пред’явивши регрес ний позов. Погоджуючись із розміром завданої позивачам майнової шкоди, визначеним місцевим судом, апеляційний суд також зазначив, що позивачі не позбавлені можливості в подальшому в разі доведення більшого розміру шкоди вимагати його відшкодування.

Проте до таких висновків апеляційний суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, а згідно зі ст. 316 цього ж Кодексу апеляційний суд у своєму рішенні має зазначити: встановлені обставини й визначені відповідно до них правовідносини та ким були порушені права осіб, що звернулись до суду.

Відносини з приводу постачання фізичних осіб електричною енергією регулюються ст. ст. 22, 714, 1209, 1210 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , Правилами користування електричною енергією для населення.

Дійшовши висновку, що відповідальним за завдану позивачам шкоду є лише ВАТ "Львівобленерго", апеляційний суд посилався на положення ст. ст. 1209, 1210 ЦК України, які регулюють підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).

Разом із тим, зазначені норми права вказують на відповідальність як постачальника електричної енергії, яким є ВАТ "Львівобленерго", так і виконавця робіт із передачі електричної енергії, яким є ЛКП "Варшавське-407". При цьому шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню за вибором потерпілого або продавцем, або виготовлювачем робіт.

Як убачається з позову, вимоги були пред’явлені до обох відповідачів одночасно. У зв’язку із цим апеляційному суду слід було встановити вину одного відповідача та відсутність вини іншого або погодитись із висновком місцевого суду щодо вини лише ВАТ "Львівобленерго", навівши відповідні мотиви.

Відповідно до п. 2.2 Правил користування електричною енергією для населення межа експлуатаційної відповідальності між ВАТ "Львівобленерго" і ЛКП "Варшавське-407" за стан обслуговування електромереж та установок установлюється на наконечниках кабелів живлення, приєднаних до ввідних клем першого комутаційного апарату, встановленого у ввідному пристрої житлового будинку, в якому проживають позивачі.

Судом установлено, що подача підвищеної електричної енергії відбулося лише в одному під’їзді будинку. У зв’язку із цим у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України апеляційний суд, ухвалюючи власне рішення, не дав оцінки доводам ВАТ "Львівобленерго" про те, що мало місце пошкодження електромережі безпосередньо в будинку, відповідальність за які несе ЛКП "Варшавське-407", а також наявному у справі акту від 28 листопада 2008 року, складеному представниками ВАТ "Львівобленерго" та ЛКП "Варшавське-407", згідно з яким підтверджено пошкодження нульового проводу в внутрішньобудинкових електромережах (а.с. 181).

У зв’язку з викладеним і враховуючи, що позов пред’явлений до обох відповідачів одночасно з вимогою про солідарне відшкодування, апеляційний суд повинен дати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог, а не породжувати нового спору зі стягненням регресних вимог, тим самим фактично передбачаючи й вину ЛКП "Варшавське-407".

З цих підстав не можна погодитись із висновком апеляційного суду й щодо розміру майнової шкоди, завданої позивачам. Судом не наведені норми як матеріального, так і процесуального права, які дають можливість позивачам, як зазначив суд, повторно звернутись до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої порушенням їхніх прав як споживачів електроенергії за одне й те саме порушення. Розмір майнової шкоди має бути чітко й безумовно визначений судом на підставі норм права та доказів, наданих позивачами.

Крім того, відхиляючи апеляційну скаргу ВАТ "Львівобленерго" щодо відшкодування моральної шкоди, суд у порушення вимог ст. ст. 214, 316 ЦПК України не звернув уваги на те, що згідно з діючим законодавством особа несе відповідальність за завдану моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або у випадках, передбачених відповідними статтями ЦК України (435-15) , а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за завдання моральної шкоди, у тому числі Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Проте як ст. 1209 ЦК України, на яку посилався апеляційний суд, так і Закон України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) не передбачають випадків відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 4 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.