Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Артемівської міської ради Донецької області про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно за касаційною скаргою Артемівської міської ради Донецької області на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 серпня 2009 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 липня 2004 року між ним як фізичною особою й покупцем та відкритим акціонерним товариством "Кераміко-трубний комбінат" в особі ліквідатора Атаманенка С.В. як продавцем була укладена угода про наміри, згідно з якою останній зобов’язався продати належне йому на праві власності нерухоме майно (будинки й споруди), а він – сплатити його вартість. Реалізуючи угоду про наміри, 29 грудня 2004 року був укладений договір № 12/04 купівлі-продажу нерухомого майна (будинків і споруд), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 У цей же день сторони досягли згоди щодо майбутнього нотаріального посвідчення договору, проте 30 листопада 2005 року державна реєстрація відкритого акціонерного товариства "Кераміко-трубний комбінат" була припинена у зв’язку з визнанням його банкрутом.

У зв’язку із цим позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 12/04 від 29 грудня 2004 року та визнати за ним право власності на придбане ним за цим договором нерухоме майно.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся зі скаргою до апеляційного суду.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 4 серпня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

У касаційній скарзі Артемівська міська рада Донецької області просить ухвалу апеляційної інстанції про закриття провадження у справі скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення місцевого суду та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про неможливість розгляду позовних вимог ОСОБА_3 у порядку цивільного судочинства, оскільки позивач має статус фізичної особи – підприємця.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Апеляційний суд не дав належної оцінки договору купівлі-продажу нерухомого майна № 12/04 від 29 грудня 2004 року, за яким ОСОБА_3 не діяв як суб’єкт підприємницької діяльності, а спірне майно було набуто ним як фізичною особою. Цей факт, зокрема, підтверджується й відсутністю посилання на свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця як у позовній заяві та апеляційній скарзі, так і в реквізитах договору купівлі-продажу від 29 грудня 2004 року.

З урахуванням викладеного апеляційний суд помилково закрив провадження у справі, чим допустив порушення норм процесуального права, що відповідно до ст. 342 ЦПК України є підставою для скасування ухвали апеляційної інстанції та передачі справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу Артемівської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 серпня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.