Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_6 про повернення безпідставно набутих коштів,

У березні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі – ВАТ "Державний ощадний банк України") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про повернення безпідставно набутих коштів.

Зазначало, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 січня 2008 року № 1 "Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР і державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов`язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР" (1-2008-п) (далі – постанова Кабінету Міністрів України від 9 січня 2008 року № 1 (1-2008-п) ) компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень виплачується в межах проіндексованих заощаджень, але не більше як 1 000 грн. на одного вкладника.

Посилаючись на те, що в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 9 січня 2008 року № 1 (1-2008-п) ОСОБА_6 отримав компенсаційні виплати у двох відділеннях ВАТ "Державний ощадний банк України" по 1 000 грн. у кожному, просило стягнути з відповідача 1 000 грн. на повернення безпідставно набутих коштів.

Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 13 квітня 2009 року в задоволенні позовних вимог ВАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 8 липня 2009 року рішення Алчевського міського суду Луганської області від 13 квітня 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ "Державний ощадний банк України" задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_6 на користь відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 1 000 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ВАТ "Державний ощадний банк України", апеляційний суд виходив із того, що постанова Кабінету Міністрів України від 9 січня 2008 року № 1 (1-2008-п) передбачає виплату компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень відповідно до кількості вкладників, а не кількості рахунків і за таких обставин ОСОБА_6 повинен повернути 1 000 грн., безпідставно отриманих ним у відділенні ВАТ "Державний ощадний банк України".

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Судом установлено, що 8 січня 2008 року ОСОБА_6 звернувся до двох відділень ВАТ "Державний ощадний банк України", в яких мав рахунки, із заявою про виплату йому компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 9 січня 2008 року № 1 (1-2008-п) .

14 січня 2008 року та 30 січня 2008 року ОСОБА_6 отримав в обох відділеннях по 1 000 грн. у рахунок компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Установивши, що позивач за договором банківського вкладу є вкладником грошових сум і що ВАТ "Державний ощадний банк України" добровільно виплатило ОСОБА_6 зазначену суму вкладу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення отриманих ним коштів за договором банківського вкладу.

Під час встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 8 липня 2009 року скасувати, рішення Алчевського міського суду Луганської області від 13 квітня 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.