Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_7 про визнання договору довічного утримання дійсним та визнання права власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 серпня 2008 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно з договором довічного утримання, укладеного 15 липня 2006 року в простій письмовій формі між нею та ОСОБА_8, остання зобов’язалася передати їй у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а вона зобов’язалася довічно утримувати й доглядати ОСОБА_8 та після її смерті здійснити поховання.

ОСОБА_8 померла 23 жовтня 2006 року і ніхто із спадкоємців протягом шести місяців спадщини не прийняв.

Вважаючи, що нею в повному обсязі було виконано зобов'язання, передбачені договором довічного утримання, який нотаріально посвідчений не був у зв'язку з хворобою ОСОБА_8 та в подальшому - її раптовою смертю, позивачка просила визнати вказаний договір дійсним і визнати за нею право власності на зазначену квартиру.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2007 року до участі в справі як співвідповідача залучено ОСОБА_7 – двоюрідну сестру померлої ОСОБА_8

рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 серпня 2008 року, позов задоволено, визнано дійсним укладений 15 липня 2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 договір довічного утримання, визнано за останньою право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_7 посилається на незастосування судами закону, який підлягав застосуванню, невідповідність висновків судів обставинам справи, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 220, ст. ст. 328, 744, 745 ЦК України та виходив із того, що договір довічного утримання, укладений у простій письмовій формі між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, сторонами виконаний; нотаріально він посвідчений не був у зв'язку з намірами останньої отримати юридичну консультацію, її хворобливим станом та раптовою смертю, а тому є підстави для визнання такого договору дійсним.

Проте погодитися з таким висновком судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України, я кщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

За змістом указаних норм момент вчинення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, пов'язується з державною реєстрацією. В зв'язку з цим, до зазначеного моменту вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін, тому такі правочини не можна визнати дійсними з підстав, передбачених ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Крім того, у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) роз'яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.

Відповідно до ст. 745 ЦК України д оговір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Враховуючи викладене, д оговір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, не може бути визнано дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Згідно з договором довічного утримання, укладеним 15 липня 2006 року в простій письмовій формі між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, остання зобов’язалася передати у власність позивачки однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Отже, спірний договір підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Проте суди викладеного не врахували та застосували до спірних правовідносин закон, який не поширюється на них, а саме ч. 2 ст. 220 ЦК України.

За таких обставин, а також враховуючи те, що позовні вимоги про визнання права власності є похідними від вимог про визнання договору довічного утримання дійсним, ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 серпня 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_6 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_7 про визнання договору довічного утримання дійсним та визнання права власності на квартиру відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.