Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Балюка М.І., Гуменюка В.Й.,

Косенка В.Й., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю недійсним, поділ майна подружжя та визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 1 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 25 березня 2009 року,

У січні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог зазначала, що в період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2003 року вони придбали в ТОВ "Мольницьке" нежитлову будівлю – приміщення лазні – площею 212, 6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 яку відповідач у січні 2006 року зареєстрував на своє ім’я та не визнає за нею право на будівлю. У зв’язку з розірванням шлюбу виник спір про поділ майна подружжя, тому позивачка просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на ім’я відповідача на вказану нежитлову будівлю від 12 січня 2006 року; поділити майно подружжя, виділивши їй у власність приміщення площею 105,90 кв.м., а відповідачу – приміщення площею 106,70 кв.м.

Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 1 грудня 2008 року позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 25 березня 2009 року рішення місцевого суду скасовано й справу направлено на новий розгляд.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення районного суду від 1 грудня 2008 року та направляючи справу на новий розгляд, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що справу розглянуто неповноважним суддею, оскільки фактично рішення в справі було ухвалене 2 жовтня 2008 року, після цього суддя не мав права поновлювати розгляд справи та ухвалювати нове рішення, тому що це є порушенням вимог ч. 2 ст. 218 ЦПК України.

Зазначені висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами процесуального права.

Апеляційним судом установлено, що фактично рішення судом першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 ухвалено 2 жовтня 2008 року в присутності сторін, що зазначено в журналі судового засідання (а.с. 127 зв.). У цей же день ОСОБА_3 подала до суду заяву про апеляційне оскарження (а.с. 129), а ОСОБА_4 і його представник подали 7 жовтня 2008 року заяви про видачу рішення суду (а.с. 130, 132).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 218 ЦПК України після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення.

Незважаючи на це, після фактичного проголошення рішення районний суд продовжив розгляд справи та 1 грудня 2008 року в тому же складі суду ухвалив рішення про задоволення позову ОСОБА_3

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що справу було розглянуто неповноважним суддею, що в силу п. 1 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.

Разом із тим апеляційний суд у порушення вимог ч. 2 ст. 293 ЦПК України не звернув уваги на прохання апеляційної скарги ОСОБА_4 про скасування ухвали місцевого суду від 1 жовтня 2008 року про поновлення розгляду справи, яка, як установлено апеляційним судом, постановлена після проголошення рішення по суті розгляду справи.

Указане має важливе значення, оскільки в іншому випадку буде вважатися, що суд 2 жовтня 2008 року ухвалював не рішення, а ухвалу про поновлення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької області від 1 жовтня 2008 року про поновлення судового розгляду скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.