розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про вселення, визначення порядку користування квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням та скасування реєстрації за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 20 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 30 жовтня 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про вселення їх у квартиру АДРЕСА_1, визначення порядку користування спірною квартирою, виділивши їм у користування кімнату площею 17,9 кв. м. з лоджією площею 4,8 кв. м., а ОСОБА_5 виділити кімнату площею 11,9 кв. м. з лоджією площею 7,6 кв. м., залишивши місця загального користування в їх спільному користуванні, посилаючись на те, що ОСОБА_3 належить на праві власності половина спірної квартири, а ОСОБА_4 зареєстрована в цій квартирі, однак ОСОБА_5 перешкоджає їм проживати в зазначеній квартирі та поміняв замки.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначили, що протягом тривалого часу між ними та ОСОБА_5 склався певний порядок користування квартирою, в якій ОСОБА_5 займає кімнату площею 11,9 кв. м.

Тому просили вселити їх у спірну квартиру та визначити порядок користування нею.

ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Севастополі та скасування її реєстрації в цій квартирі, посилаючись на те, що вона 15 листопада 2005 року добровільно залишила цю квартиру і в ній не проживає.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 20 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 30 жовтня 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вселено у квартиру АДРЕСА_1. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 ставлять питання про скасування судових рішень у частині відмови в задоволенні їхніх позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення позову в цій частині.

У решті рішення не оскаржуються.

Касаційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами не визначався порядок користування цією квартирою, вони можуть самостійно визначити його після вселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до спірної квартири.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння і користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Зазначена квартира складається із жилої кімнати площею 17,9 кв. м. з лоджією площею 4,8 кв. м. та жилої кімнати площею 11,9 кв. м. з лоджією площею 7,6 кв. м.; коридору площею 3,5 кв. м.; кухні площею 7,7 кв. м.; ванної кімнати площею 6 кв. м.; туалету – 1 кв. м.; коридору площею 4,4 кв. м.

ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_3 та зареєстрована в спірній квартирі.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 указують на те, що рішення в частині їх вселення набрало законної сили, але ОСОБА_6 продовжує чинити перешкоди і не допускає виконання цього рішення, а тому вирішення питання про визначення порядку користування квартирою має суттєве значення і відмова в задоволенні цієї частини позовних вимог порушує їх права.

Вирішуючи спір у частині встановлення порядку користування квартирою, суд у порушення вимог ст. 214 ЦПК України належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та не взяв до уваги, що у сторін постійно виникають конфлікти щодо користування вказаною квартирою.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув; у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення в частині позовних вимог про визначення порядку користування квартирою підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 20 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 30 жовтня 2008 року задовольнити частково.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 20 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 30 жовтня 2008 року в частині позовних вимог про визначення порядку користування квартирою скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.