Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої страхової виплати одноразової допомоги за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Павлограді Дніпропетровської області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2007 року,

У січні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що висновком МСЕК від 14 листопада 1994 року йому встановлено 5 % втрати професійної працездатності у зв’язку з травмою на виробництві, висновком МСЕК від 30 квітня 2003 року - 65 % втрати професійної працездатності безстроково, з яких 60 % вперше у зв’язку з професійним захворюванням. Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області (далі - Відділення) від 16 травня 2003 року № 954 ОСОБА_6 нараховано одноразову допомогу в розмірі 8 800 грн. Вважаючи, що вказана сума не відповідає вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", просив стягнути з відповідача на його користь 65 130 грн. 20 коп.

рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2007 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_6 65 130 грн. 20 коп. недоплаченої страхової виплати одноразової допомоги, 1 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі Відділення просить скасувати ухвалені у справі рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судовими інстанціями норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у разі повторного ушкодження здоров’я, пов’язаного з іншим професійним захворюванням або травмою, обмеження страхової виплати одноразової допомоги чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, законодавством не передбачено.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Судом установлено, що позивач під час виконання трудових обов’язків одержав травму й висновком МСЕК від 14 листопада 1994 року йому встановлено 5 % втрати професійної працездатності безстроково у зв’язку з травмою на виробництві, а висновком МСЕК від 30 квітня 2003 року - 65 % втрати професійної працездатності безстроково, з яких 60 % вперше у зв’язку з професійним захворюванням.

Постановою Відділення від 16 травня 2003 року № 954 нараховано ОСОБА_6 одноразову допомогу в розмірі 8 800 грн.

Стаття 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі – Закон) регламентує нарахування щомісячних страхових виплат та інших виплат на відшкодування шкоди.

Частина 2 ст. 34 Закону встановлює порядок нарахування одноразової страхової виплати потерпілому у разі стійкої втрати працездатності, встановленої МСЕК.

Абзац 2 ч. 2 ст. 34 Закону визначає порядок перерахування суми одноразової страхової допомоги потерпілому при встановленні іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, установленого повторним обстеженням МСЕК.

При цьому в абз. 1 ч. 2 ст. 34 Закону встановлено, що розмір одноразової виплати не може перевищувати чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, а абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону такого обмеження не містить. Але, ураховуючи те, що абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону не є спеціальною нормою стосовно абз. 1 ч. 2 ст. 34 Закону та в цьому абзаці не встановлюються нові правила визначення розміру раніше призначеної страхової виплати, обмеження граничного розміру одноразової страхової виплати, встановлене абз. 1 ч. 2 ст. 34 Закону, повинно застосовуватись і при визначенні розміру одноразової страхової допомоги під час встановлення іншої професійної хвороби або іншого каліцтва тощо, що свідчить про безпідставність зазначених позовних вимог.

Оскільки фактичні обставини справи встановлені судами правильно, але неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 341 ЦПК України постановлені судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Павлограді Дніпропетровської області задовольнити.

рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2007 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.