Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Шполянського районного центру зайнятості, ОСОБА_7, третя особа – Шполянська міська рада Черкаської орбласті, про витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном за касаційними скаргами Шполянського районного центру зайнятості, ОСОБА_7 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 16 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 29 липня 2009 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі – продажу від 25 грудня 1992 року, він разом з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 придбали у спільну часткову власність 57/100 частин приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 912 кв.м., яка належить Шполянській міській раді Черкаської області. На земельній ділянці розташований будинок під літ. "А", гаражі під літ. "Б" та криниця. Працівники Шполянського районного центру зайнятості користуються гаражами для власних потреб. Згодом ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відчужили свої частки у майні ОСОБА_6 у зв’язку з чим став повноправним власником 57/100 частин приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Однак відповідачі незаконно користуються власністю позивача. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просив задовольнити його позовні вимоги та витребувати майно із чужого незаконного володіння та усунути перешкоди у користуванні власністю.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 16 червня 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29 липня 2009 року, позов задоволено. Витребувано із незаконного чужого володіння – Шполянського районного центру зайнятості, ОСОБА_7 нерухоме майно – гаражі, які позначені у поетажному плані технічного паспорта під літ. "Б", які розміщені за адресою: АДРЕСА_1. Зобов’язано Шполянський районний центр зайнятості населення та ОСОБА_7 звільнити самовільно зайняті приміщення двох гаражів "Б", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та не чинити перешкоди ОСОБА_6, як власнику нежитлового приміщення, у володінні, користуванні та розпорядженні гаражами. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 8 грн. 50 коп. у рахунок оплати судового збору та 7 грн. 50 коп. у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційних скаргах Шполянський районний центр зайнятості та ОСОБА_7 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_6 є власником 57/100 частин приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. До складу нерухомого майна, яке є його власністю, відноситься також і приміщення двох спірних гаражів під літ. "Б". Оскільки відповідачі самовільно користуються чужим майном чим порушуються права власника цього майна, то власник майна має право витребувати своє майно на підставі статті 387 ЦК України.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що рішенням виконкому Шполянської міської ради народних депутатів від 30 листопада 1992 року № П/12 зареєстровано приміщення АДРЕСА_1 за підприємствами: судмедекспертиза – 12/100 частин, за службою зайнятості населення – 31/100 частина, за МП "Бізнес – клуб" – 57/100 частин.

На підставі договору купівлі – продажу від 25 грудня 1992 року МП "Бізнес – клуб" продало, а ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 придбали у спільну часткову власність 57/100 частин приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, судом не з’ясовано чи було проведено поділ нерухомого майна між судмедекспертизою, службою зайнятості населення та МП "Бізнес – клуб" у відповідності до їх часток у спільній частковій власності.

За змістом договору купівлі – продажу від 25 грудня 1992 року, укладеного між МП "Бізнес – клуб" та ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, покупці придбали 57/100 частин приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці місцевої ради площею 912 кв.м. На цій земельній ділянці знаходиться будинок під літ. "А", гаражі під літ. "Б" та криниця.

Судом не з’ясовано, що входить до складу 57/100 частин спірного майна, яке було придбано у тому числі і ОСОБА_6

Згідно оціночного акту до будинку АДРЕСА_1 від 29 грудня 2007 року, гараж під літ. "Б" зазначено, як самовільно збудований (а.с. 74).

На зазначене судом не звернуто уваги.

Крім того, згідно статті 215 ЦПК України за змістом рішення суду повинно бути мотивовано із посиланням на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах, керуючись якими суд встановив обставини справи, права і обов’язки сторін.

Отже, судом не повно з’ясовано обставини справи, не надано їм оцінки.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги Шполянського районного центру зайнятості та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 16 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 29 липня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.