Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про тлумачення змісту правочину,

У грудні 2008 року ОСОБА_6 звернулася із позовом до ОСОБА_7 про тлумачення змісту договору про поділ спільного майна подружжя, укладеного 26 вересня 2008 року між нею та ОСОБА_7, відносно валюти виконання грошового зобов’язання та розміру грошового зобов’язання.

Рішенням Корсунь – Шевченківського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2009 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Витлумачено ч. 1 п. 6 договору про поділ спільного майна подружжя, укладеного 26 вересня 2008 року, так, що ОСОБА_6 зобов’язана, у зв’язку з одержанням більшої частини майна, сплатити ОСОБА_7 грошові кошти у національній валюті – гривнях, в сумі 178 560 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 15 грн. у рахунок повернення сплачених нею судових витрат. Знято заборону про зупинення дії ч. 1 п. 6 договору про поділ спільного майна подружжя, укладеного 26 вересня 2008 року, після вступу рішення в законну силу.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачки про тлумачення змісту договору про поділ спільного майна подружжя, укладеного 26 вересня 2008 року, відносно валюти виконання грошового зобов’язання та розміру грошового зобов’язання, ґрунтуються на вимогах закону.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства.

У разі недотримання у момент вчинення правочину вимог, передбачених статтею 203 ЦК України, такі правочини можуть бути визнані судом недійсними.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства оцінюється судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

При розгляді спору про відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу однієї або обох сторін правочину чи їх правонаступників (стаття 213 ЦК України, стаття 37 ЦПК України) – в порядку позовного провадження (п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) ).

Установлено, що ОСОБА_6 звернулася із позовом до ОСОБА_7 про тлумачення змісту правочину при цьому питання відповідності або невідповідності цього правочину вимогам закону вона не ставить.

Тому зазначений спір не підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 340 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 205 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене, рішення Корсунь – Шевченківського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2009 року та ухвала апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2009 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі. Справа підлягає поверненню до районного суду.

Керуючись статтями 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Корсунь – Шевченківського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2009 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Справу повернути до Корсунь – Шевченківського районного суду Черкаської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.