розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Карпати" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" про стягнення коштів і відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Карпати" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2009 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 7 липня 2009 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Карпати" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" (далі – ДП "Клінічний санаторій "Карпати"

ЗАТ "Укрпрофоздоровниця") про стягнення коштів і відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 7 березня 2007 року

між ним, як адвокатом та ДП "Клінічний санаторій "Карпати"

ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" в особі головного лікаря Дубініна В.В. було укладено договір про надання юридичних послуг (далі – договір). Цим договором замовник взяв на себе зобов’язання щомісяця оплачувати йому винагороду за надання юридичних послуг у розмірі 1 тис. грн. готівкою через касу замовника.

Однак винагорода за юридичні послуги йому виплачувалась не в повному обсязі та нерегулярно. Так, кошти за березень 2007 року він отримав у квітні 2007 року в сумі 833 грн.; за травень 2007 року – у червні 2007 року в сумі 833 грн.; за листопад 2007 року – у грудні 2007 року в сумі 833 грн., що підтверджується додатком до особового рахунку.

Нарахування та виплата за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2007 року та січень 2008 року не проводились і заборгованість становить 7 тис. грн.

Усупереч п. 6 договору замовник листом № 16 від 9 січня 2008 року повідомив йому про намір розірвати договір.

Договір було розірвано угодою від 15 січня 2008 року.

У порядку, передбаченому п. 7 договору, між сторонами укладено акт здачі-приймання виконаних робіт, тобто документів правового характеру, що підтверджує виконання ним роботи включно до 31 січня 2008 року, коли був затверджений керівником цей акт.

Оподаткування доходів адвокатів проводиться на підставі декларації і нараховується податковою інспекцією згідно з Інструкцією з оподаткування адвокатської діяльності, адміністрацією від 20 грудня 2001 року №31-052-3-8/4747 (v4747201-01) .

Ураховуючи врегульований законодавством особливий порядок оподаткування адвокатської діяльності, а також те, що договором відрахування до пенсійного фонду та податку на доходи фізичних осіб не передбачено сторонами, дії замовника є безпідставними.

Таким чином, за березень, квітень, травень, листопад 2007 року йому недоплачено винагороду, що складає 606 грн. 10 коп.

Крім того, п. 8.2 договору про надання юридичних послуг сторонами передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання замовником п. 5.1 цього договору останній сплачує пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожний день прострочення, а п. 8.3. договору визначено, що в разі односторонньої необґрунтованої відмови від виконання своїх обов’язків винна сторона сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору.

Розраховані відповідно до цих вимог пеня за 6 місяців 2007 року становить 1 978 грн., за січень 2008 року – 16 грн., а сума штрафу становить 700 грн. Загальна сума боргу замовника за договірними зобов’язаннями становить 10 300 грн.

Він неодноразово безрезультатно намагався врегулювати з ДП "Клінічний санаторій "Карпати" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" питання щодо виплати належної йому за договором винагороди, а тому змушений був звернутись до суду.

Діями ДП "Клінічний санаторій "Карпати" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" йому завдано моральних страждань. Ці моральні страждання він зазнав, відчуваючи приниження, умовляючи головного лікаря санаторію виплатити йому належну винагороду. ОСОБА_3 було ніяково виконувати його примхи та забаганки, а також доручення, які не обумовлені договірними відносинами.

ОСОБА_5 просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2009 року позов задоволено.

Стягнуто з ДП "Клінічний санаторій "Карпати" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на користь ОСОБА_3 10 300 грн. заробітку за договором про надання юридичних послуг, 7 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, вирішено питання щодо судових витрат у справі.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 7 липня 2009 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2009 року змінено; стягнуто з ДП "Клінічний санаторій "Карпати" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 3 тис. грн.; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДП "Клінічний санаторій "Карпати" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми боргу за договором, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до п. 7.1. договору передбачається порядок приймання виконаних робіт сторонами й цей порядок не має прямої залежності від оплати винагороди, яка передбачена п. 5.1 цього договору.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, суди виходили з того, що ОСОБА_3 унаслідок неналежного виконання ДП "Клінічний санаторій "Карпати" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" договірних зобов’язань завдано моральної шкоди та на підставі ст. 1167 ЦК України він має право на її відшкодування.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 1.1 договору про надання юридичних послуг від 7 березня 2007 року (далі – Договір) виконавець бере на себе зобов’язання надати консультаційні та представницькі послуги юридичного характеру в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а замовник зобов’язується своєчасно приймати та оплачувати послуги виконавця відповідно до умов договору.

Відповідно п. 3.4 Договору замовник зобов’язується оплатити послуги виконавця.

Згідно з п. 7.1 Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі-приймання в місці знаходження замовника або в іншій формі обліку виконаної роботи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 указував на існування актів здачі-приймання виконаних робіт за Договорами від 30 листопада 2007 року, 31 липня 2007 року, 31 серпня 2007 року, 30 вересня 2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані акти замовником не підписані ( а.с. 45-48).

Отже, ухвалюючи рішення в цій частині, суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, заперечень ДП "Клінічний санаторій "Карпати" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" належним чином не перевірив, у зв’язку із чим у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин і правовою нормою, що підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Крім того, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) спори про відшкодування завданої фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

За положеннями ст. 1167 ЦК України однією з підстав виникнення зобов’язання є завдання шкоди іншій особі. На відміну від зобов’язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов’язань виникає з неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне завдання шкоди деліктоздатною особою. Деліктне зобов’язання – це зобов’язання, що виникло внаслідок завдання шкоди, а завдання шкоди іншій особі не завжди породжує деліктне зобов’язання. Воно виникає там, де особа, що заподіяла шкоду, і потерпілий не перебували між собою у зобов’язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов’язальних правовідносин.

Між ОСОБА_3 та ДП "Клінічний санаторій "Карпати"

ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" було укладено договір про надання юридичних послуг, тобто між сторонами виникли договірні зобов’язання, а тому положення ст. 1167 ЦК України до цих правовідносин не можуть бути застосовані.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Укладеним між сторонами договором не передбачено відшкодування моральної шкоди в разі порушення його умов, як не передбачено таке відшкодування й Законом України "Про адвокатуру" (2887-12) .

За таких обставин рішення апеляційного суду та суду першої інстанції не можуть залишатися в силі й підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Карпати" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 13 квітня 2009 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 7 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.