Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом знесення самовільних будов, стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2009 року,

У березні 2008 року ОСОБА_6 звернувся із позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільних будов. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі витягу СимБРіТІ про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 12104991 від 10 жовтня 2006 року. Крім того, позивач є власником земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, що підтверджується державним актом про право власності на землю від 23 липня 2001 року. Відповідачка є сусідкою позивача, яка здійснює самовільне будівництво з порушенням будівельних норм та правил, яке розташоване на невеликій відстані від будинку позивача. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просив задовольнити його позовні вимоги та усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом знесення самовільних будов, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Алуштинського міського суду АРК від 16 грудня 2008 року позов задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_7 усунути перешкоди ОСОБА_6 у користуванні будинком АДРЕСА_1, шляхом демонтування стіни з цегли, яка знаходиться навпроти вікна жилої кімнати позивача під літ. "42", згідно плану БТІ, знесення капітальної одноповерхової будівлі та капітальну триповерхову будівлю, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, і які прилягають до будинку позивача, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 2 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 81 грн. у рахунок повернення понесених ним судових витрат. В решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2009 року рішення Алуштинського міського суду АРК від 16 грудня 2008 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що порушення ОСОБА_7 санітарних, протипожежних, будівельних норм і правил при будівництві будинку, створює йому перешкоди у користуванні своїм майном. Крім того, позивачем не надано доказів, що відповідачка заклала цеглою вікно у будинку позивача.

Статтею 307 ЦПК України передбачено, що до повноважень апеляційного суду, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, належить право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами.

Установлено, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,0846 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом про право приватної власності на землю від 23 липня 2001 року. Рішенням Алуштинського міського суду АРК від 18 вересня 2006 року за ОСОБА_6 визнано право власності на будинок і господарчі споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

При цьому судом необхідно встановити факт порушення особою, до якої пред’явлено позов, суб’єктивного права власності.

У випадку, якщо власник пред’являє позов про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні майном достатньо встановити факт об’єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей.

Судом апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернуто.

Крім того, частиною першою статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У процесі розгляду справи відповідачка ОСОБА_7 та її представник не заперечують проти того, що будинки сторін збудовано на невеликій відстані один від одного, а також, той факт, що нею закладено вікно будинку позивача цеглою.

Однак, зазначені доводи судом апеляційної інстанції залишені поза увагою.

Отже, судом не повно з’ясовано обставини справи та не надано їм оцінки.

Оскільки порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2009 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.