розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпрообленерго" до ОСОБА_3 про стягнення збитків за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Дніпрообленерго" (далі – ВАТ "Дніпрообленерго") на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2009 року,

У травні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) (далі – Правила). Указував, що 13 квітня 2004 року за адресою: АДРЕСА_1 було проведено перевірку дотримання споживачем ОСОБА_4 Правил, за результатами якої встановлено порушення п. 48 Правил та складено акт, відповідно до якого позивачу завдано збитків на суму 1 278 грн. 08 коп., які позивач просить стягнути з відповідачки.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого рогу від 15 травня 2008 року у зв’язку зі смертю ОСОБА_4 в якості її правонаступника до участі у справі залучено спадкоємця ОСОБА_3

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого рогу від 2 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2009 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ВАТ "Дніпрообленерго" просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 була абонентом ВАТ "Дніпрообленерго" за особовим рахунком НОМЕР_1 (а.с. 7), правовідносини яких регулювалися нормами ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1999 року №1357 (1357-99-п) та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562 (z0782-06) .

13 травня 2004 року представниками ВАТ "Дніпрообленерго" під час здійснення планової перевірки дотримання правил користування електричною енергією виявлено порушення споживачем п. 48 Правил, яке полягало в безобліковому споживанні електричної енергії через влаштування розетки прихованою електропроводкою, про що 13 травня 2004 року складено акт № 00075888 та нараховано 1 278 грн. 08 коп. (а.с. 5).

Згідно з п. 53 Правил у разі відмови споживача від сплати вартості необлікованої електричної енергії енергопостачальник звертається з позовом до суду та має право припинити постачання електричної енергії після прийняття судом рішення на користь енергопостачальника (крім випадку виявлення факту самовільного підключення).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с. 13).

27 січня 2006 року Шостою Криворізькою державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом дочці померлої ОСОБА_4 – ОСОБА_3, яка прийняла спадщину.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 травня 2008 року до участі у справі за заявою ВАТ "Дніпрообленерго" залучено ОСОБА_3 – правонаступника відповідача (а.с. 30).

Відмовляючи в задоволенні позову ВАТ "Дніпрообленерго" про стягнення збитків, суд першої інстанції виходив із пропущення позивачем без поважних причин установленого ст. 71 ЦК Української РСР, ст. 267 ЦК України строку звернення до суду з позовом, що відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦК Української РСР, ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову на підставі ч. 3 ст. 1281 ЦК України, апеляційний суд посилався на те, що позивачем пропущено річний строк для пред’явлення вимоги до спадкоємців померлого, який сплинув 27 січня 2007 року.

Однак до такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 1281 ЦК України цей строк застосовується у тому випадку, коли кредитор не знав і не міг знати про відкриття спадщини. Оскільки спадкоємець померлої – ОСОБА_3 – не повідомила кредитора про смерть ОСОБА_4 і відкриття спадщини відповідно до вимог ч. 1 ст. 1281 ЦК України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про поширення на правовідносини сторін норм ч. 3 ст. 1281 ЦК України.

Проте при застосуванні зазначеної норми права суд апеляційної інстанції допустив помилку в тлумаченні її змісту.

Так, з рішення апеляційного суду вбачається, що обчислення встановленого ч. 3 ст. 1281 ЦК України річного строку, суд здійснював з 26 січня 2007 року – дня отримання спадкоємцем документа про право на спадщину.

Зазначений висновок апеляційного суду не ґрунтується на вимогах закону.

Так, виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 1216, 1218, ч. 2 ст. 1220, ч. 3 ст. 1223 ЦК України, відповідно до яких з моменту смерті особи до спадкоємців переходять права та обов’язки спадкодавця, які належали йому на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а тому зобов’язання правонаступників спадкодавця-боржника перед кредитором виникають з моменту смерті спадкодавця-боржника, а не з часу отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину (ст. ст. 1296, 1298 ЦК України).

Разом з тим ч. 3 ст. 1281 ЦК України передбачає обчислення річного строку, протягом якого кредитор має право пред’явити вимоги до спадкоємців не з дня відкриття спадщини, а з моменту настання строку вимоги .

На порушення вимог ст. ст. 214, 316 ЦПК України апеляційний суд не встановив дату настання строку вимоги у зобов’язальних правовідносинах сторін, у зв’язку із чим висновки апеляційного суду про сплив установленого ч. 3 ст. 1281 ЦК України строку, який є присічним, не можна погодитися.

При цьому апеляційним судом не враховані положення норм ст. ст. 11, 509, 530 ЦК України, які визначають підстави виникнення зобов’язань та регулюють питання строків їх виконання.

Таким чином, ураховуючи, що апеляційний суд скасувавши рішення суду першої інстанції й ухваливши нове рішення, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, відповідно до ст. 338 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпрообленерго" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до апеляційного суду Дніпропетровської області.