Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про вселення за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суд Рівненської області від 11 листопада 2008 року,

У березні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що судовим рішенням їй було виділено в користування ізольовану кімнату площею 12 кв. м в квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності їй та її батькам, ОСОБА_7 і ОСОБА_9; усунуто перешкоди в користуванні нею зазначеною кімнатою шляхом зобов’язання ОСОБА_7 та ОСОБА_9 надати їй дублікат ключів від вхідних дверей квартири й звільнити кімнату від речей. Відповідачі виконувати судові рішення відмовляються, що підтверджується актами державного виконавця. Просила вселити її до виділеної кімнати разом із членами сім’ї: неповнолітніми дітьми - ОСОБА_10, ОСОБА_11 - і чоловіком - ОСОБА_12

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 липня 2008 року позов задоволено: вселено ОСОБА_6 разом із членами сім’ї: ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11 – у виділену їй ізольовану кімнату.

Рішенням апеляційного суд Рівненської області від 11 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 про вселення задоволено частково. Вселено ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у кімнату площею 12 кв. м у квартирі АДРЕСА_2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суд Рівненської області від 11 листопада 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За положеннями ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч. 2 ст. 156 Житлового кодексу України за згодою власника будинку (квартири) член його сім’ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім’. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у рівних частинах – по 1/3 частині квартири кожному. Рішенням Рівненського міського суду від 17 листопада 2006 року визначено порядок користування квартирою, яким виділено ОСОБА_6 ізольовану жилу кімнату площею 12 кв. м; ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - дві жилі кімнати площею 18,8 кв. м та 9,7 кв. м; кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор - залишено в спільному користуванні. На підставі цього рішення та заяв співвласників начальником управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради від 30 травня 2007 року переоформлено особові рахунки на квартиру з виділенням часток відповідно до резолютивної частини рішення. Рішенням Рівненського міського суду від 20 листопада 2007 року усунуто перешкоди ОСОБА_6 в користуванні жилою кімнатою площею 12 кв. м у зазначеній квартирі; зобов’язано ОСОБА_7 та ОСОБА_9 надати їй дублікат ключів від вхідних дверей квартири й звільнити вказану кімнату від речей. Актами від 17 березня 2008 року та від 3 квітня 2008 року, складеними державним виконавцем, установлено, що під час примусового виконання рішення Рівненського міського суду від 20 листопада 2007 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 відмовились надати дублікати ключів від вхідних дверей квартири для ОСОБА_6; виділену ОСОБА_6 кімнату від речей звільнено.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6 у частині вселення чоловіка, ОСОБА_12, апеляційний суд правильно виходив із того, що чоловік не може бути вселений у належну дружині на праві користування кімнату за відсутності згоди інших співвласників квартири, оскільки його вселення порушить їх права.

Крім того, за положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ОСОБА_12 не звертався до суду з позовом про вселення, а матеріали справи не містять документи, що засвідчують повноваження ОСОБА_6 представляти його інтереси.

За таких обставин рішення апеляційного суду апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому касаційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суд Рівненської області від 11 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.