Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Енергія", ОСОБА_7, виконавчого комітету Львівської міської ради та Сихівської районної адміністрації про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житлове приміщення, договору купівлі-продажу, вселення, визнання права на отримання квартири та зобов’язання видати на неї ордер,

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що постановою Львівського адміністративного апеляційного суду від 18 лютого 2008 року визнано недійсним розпорядження Сихівської районної адміністрації № 519 від 29 червня 2004 року "Про оформлення ВАТ "Енергія" права власності на квартиру АДРЕСА_1". Він як особа яка перебувала на обліку для отримання житла у виконавчому комітеті Львівської міської ради та у контрольному списку черговиків у ВКФ "Прикарпаття - Енергія" при одержанні однокімнатної квартири АДРЕСА_2 не був забезпечений житлом по середній забезпеченості по м. Львів. Вважає, що квартира № 21 повинна бути надана йому. Вважає, що Сихівська районна адміністрація незаконно, шляхом видачі розпорядження, оформила право власності на цю квартиру на відповідача, який рішенням правління ВАТ "Енергія" прийняв рішення про продаж цієї квартири ОСОБА_7- дочці директора фірми. Оскільки постановою Львівського адміністративного апеляційного суду від 18 лютого 2008 року визнано недійсним розпорядження Сихівської районної адміністрації №519 від 29 червня 2004 року, звідси випливає необхідність для визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї квартири. Також просить виселити ОСОБА_7 із спірної квартири та визнати за ним право на отримання цієї квартири та зобов’язати виконавчий комітет Львівської міської ради виділити йому цю квартиру.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 липня 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсними свідоцтво про право власності ВАТ "Енергія" від 29 червня 2004 року на спірну квартиру та рішення правління ВАТ "Енергія" від 14 липня 2004 року про дозвіл на продаж цієї квартири. У решті позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 вересня 2008 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 липня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 та Львівського міського голови, який приєднався до поданої касаційної скарги ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суди правильно виходили із того, що постановою Львівського адміністративного апеляційного суду від 18 лютого 2008 року визнано недійсним розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 519 від 29 червня 2004 року про передачу на праві власності ВАТ "Енергія" спірної квартири, яке у подальшому згідно з рішенням правління ВАТ "Енергія" від 14 липня 2004 року продало цю квартиру ОСОБА_7

Відмовляючи ОСОБА_6 у частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 6 грудня 2004 року, укладеного між ВАТ "Енергія" та ОСОБА_7, виселення ОСОБА_7 із квартири та визнання за ним права на отримання спірної квартири, суди виходили із того, що ОСОБА_7 є добросовісним набувачем цієї квартири, яка згідно з вимогами ст. 388 ЦК України не може бути витребувана від добросовісного набувача, а позивач не є власником спірної квартири, правового зв’язку з цим житлом не має, і тому не може пред’являти такі вимоги.

Проте погодитися з висновками судів у частині відмови у позові ОСОБА_6 не можна.

Встановлено, що рішенням правління ВАТ "Енергія" від 14 липня 2004 року надано дозвіл на продаж квартири ОСОБА_7, яка була їй продана директором ВКФ "Прикарпаття-Енергія", який є батьком відповідачки за 8 200 грн.

Рішенням зазначеного адміністративного суду, що набрало законної сили встановлено незаконність передачі спірної квартири у власність фірми. Тому квартира належить до комунальної власності. Вона за рішенням власника мала бути розподілена серед осіб, які перебували на квартирному обліку, зокрема позивачу. Останній, як особа, що перебувала на обліку і претендувала на одержання ордера на цю квартиру, до цього часу його не одержала. Крім інших вимог, які задоволені, позивач просив зобов’язати власника квартири розподілити йому цю квартиру, видати ордер та усунути перешкоди у її користуванні шляхом звільнення від осіб, які її незаконно займають та від їхнього майна.

Чому ці вимоги не відповідають чинному законодавству суди правових підстав не навели, а ті що наведені у рішеннях не відповідають чинному законодавству.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у позові ОСОБА_6 підлягають скасуванню з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 вересня 2008 року в частині відмови ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним, виселення ОСОБА_7, визнання права на отримання квартири та зобов’язання видати на неї ордер скасувати та справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.