Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Прокопчука Ю.В.,

Пшонки М.П.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Черняхівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна, визнання частково недійсним свідоцтв про право на спадщину, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 6 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 30 червня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що їхньому з відповідачем батьку, ОСОБА_3, на праві приватної власності належав будинок АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і після його смерті ні вона, ні відповідач заяви про прийняття спадщини не подавали, оскільки в будинку мешкав їх брат, ОСОБА_4, який фактично прийняв спадщину після смерті батька. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Після смерті батька вони домовились із відповідачем, що майно спадкуватимуть у рівних частках. Ніхто з них в спадковому будинку не мешкав, а тому вважала, що її право на спадкування не порушено.

У січні 2007 року вона дізналася, що 11 липня 1996 року її брат, ОСОБА_3, без її згоди отримав свідоцтво про право на спадщину.

Просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4, оскільки вона протягом шести місяців вступила в управління спадковим майном та у 1996 році зі спадкового будинку вивезла холодильник "Донбас", газову плиту та фотографії, належні її покійному брату. Також позивачка просила визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 липня 1996 року на ім’я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 в частині розміру її спадкової частки; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами; внести зміни в свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 липня 1996 року на ім’я ОСОБА_3 в частині розміру його спадкової частки, визнавши за ним право власності на 1/2 частину вказаного будинку; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 липня 1996 року на ім’я ОСОБА_3 в частині спадкоємців та розміру спадкових часток; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/2 частину грошових вкладів, які зберігаються в Черняхівському відділенні Ощадбанку № 2965 на рахунках НОМЕР_1 НОМЕР_2 з належними до них процентами та всіма видами компенсацій.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 6 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 30 червня 2009 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково, встановлено факт прийняття нею спадщини після смерті брата, ОСОБА_4; визнано за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами та на 1/2 частину грошових вкладів, які зберігаються в Черняхівському відділенні Ощадбанку № 2965 на рахунках НОМЕР_1 НОМЕР_2 з належними до них процентами та всіма видами компенсацій; визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 липня 1996 року на ім’я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4, у вищевказаних частинах.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 6 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 30 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.