розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди й за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

У січні 2008 року ОСОБА_3, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що в гаражі відповідача зберігався належний йому автомобіль ВАЗ-21013, 1983 року випуску. Автомобіль був після аварії.

У жовтні 2006 року він вирішив забрати автомобіль, однак відповідач повернути його відмовився, у зв’язку із чим він звернуся до суду. Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 3 травня 2007 року, зміненим рішенням апеляційного суду Харківської області від 1 серпня 2007 року, зобов’язано ОСОБА_4 передати ОСОБА_3 автомобіль.

9 листопада 2007 року разом із державним виконавцем вони відкрили гараж, але в наявності були тільки рама, передні колеса, двері та коробка перемикання передач.

Відповідно до висновку експертизи вартість запчастин, які були відсутні, складає 4 113 грн. ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_4 зазначену суму майнової шкоди та стягнути 4 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_4 заявив зустрічний позов і після доповнення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_3 3 514 грн. за оренду іншого гаража, оскільки в його гаражі зберігався автомобіль відповідача, 150 грн. за змінений замок, 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та зобов’язати ОСОБА_3 повернути йому гараж і стягнути судові витрати.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 січня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 4 113 грн. на відшкодування майнової шкоди, 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 130 грн. судових витрат та 600 грн. за проведення оцінки майна. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 1 квітня 2009 року зазначене судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 4 113 грн. на відшкодування майнової шкоди, 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 130 грн. судових витрат та 600 грн. за проведення оцінки майна скасовано та в позові в цій частині відмовлено. У решті – рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Районний суд, задовольняючи позов ОСОБА_3 частково, виходив із того, що після ухвалення рішення 3 травня 2007 року Ізюмським міськрайонним судом про передачу ОСОБА_3 автомобіля останній не мав доступу до гаража ОСОБА_4, який змінив замок, а тому вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення в частині задоволення позову ОСОБА_3, посилався на відсутність доказів про те, що саме ОСОБА_4 завдано майнової шкоди ОСОБА_3, а останній відповідно до ст. 60 ЦПК України доказів щодо цього не надав.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Судом установлено, що в гаражі ОСОБА_4 зберігався належний ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ-21013, 1983 року випуску, який був після аварії.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 3 травня 2007 року, зміненим рішенням апеляційного суду Харківської області від 1 серпня 2007 року, зобов’язано ОСОБА_4 передати ОСОБА_3 автомобіль.

На виконання цього рішення суду 9 листопада 2007 року разом із державним виконавцем був відкритий гараж, але в наявності були тільки рама, передні колеса, двері та коробка перемикання передач автомобіля.

Відповідно до висновку експертизи вартість відсутніх запчастин складає 4 113 грн. (а.с. 18).

Згідно із ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

У порушення зазначеної норми та ст. 213 ЦПК України апеляційний суд не з‘ясував, в якому стані був автомобіль, оскільки сторони не заперечували того, що автомобіль був після аварії та знаходився в гаражі відповідача; не з‘ясував питання, куди поділися запчастини від автомобіля, оскільки ОСОБА_4 змінив замок на дверях гаража й ОСОБА_3 доступу до нього не мав.

Судом допитувався свідок ОСОБА_5, який бачив в гаражі відповідача автомобіль після аварії та вдруге був понятим під час виконання рішення суду від 3 травня 2007 року, коли автомобіль був уже розукомплектованим. Однак апеляційний суд цих пояснень не врахував та оцінки їм не дав.

Допитувалися судом й інші свідки із цього приводу, однак у рішенні суду цим доказам не дана оцінка.

Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові ОСОБА_3 підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий апеляційний розгляд. У решті – рішення є законним і обґрунтованим.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 1 квітня 2009 року в частині відмови в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті – рішення залишити без змін.