розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі – ЗАТ КБ "ПриватБанк") на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 листопада 2009 року,

У травні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 25 січня 2008 року з ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 30 тис. грн. зі сплатою 30 % річних за користування кредитом із кінцевим терміном повернення кредиту 22 січня 2010 року. Відповідач належним чином умов договору не виконує, тому станом на 23 квітня 2009 року заборгованість за кредитним договором складає 16 128 грн. 27 коп. Для забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором з ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно з умовами якого поручитель у разі невиконання боржником кредитного договору зобов’язувався відповідати в солідарному з ним порядку. Просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 16 128 грн. 27 коп.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 11 листопада 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ЗАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 25 січня 2008 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 203405-CRED на суму 30 тис. грн. зі сплатою 30 % річних за користування кредитом із кінцевим терміном повернення кредиту 22 січня 2010 року (а.с. 9-11).

Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 25 січня 2008 року уклали договір поруки (а.с. 12).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ЗАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, підставою відмови зазначив ту обставину, що відповідач не ухиляється від погашення заборгованості за кредитом та що строк погашення кредиту установлений договором до 22 січня 2010 року, а тому у відповідача є можливість належним чином здійснити розрахунок із банком і повністю погасити заборгованість за кредитним договором.

На підтвердження такого висновку суд посилався на виписку та квитанції, згідно з якими ОСОБА_3 щомісяця сплачував заборгованість за кредитом і штрафні санкції за прострочення виконання кредитного договору та вказував, що на день розгляду справи заборгованість за кредитним договором складає 1 700 грн. та пеня – 214 грн. 88 коп. (а.с. 64-67, 83).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Так, згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом правильно встановлено, що права й обов’язки сторін установлені кредитним договором та договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором станом на 23 квітня 2009 року складає 16 128 грн. 27 коп. (а.с. 8).

Таким чином, установивши, що ОСОБА_3 порушено умови кредитного договору, у зв’язку із чим виникла заборгованість та кредитом, суд, відмовляючи в задоволенні позову ЗАТ "КБ "ПриватБанк", у порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України не встановив обставин, що мають значення для справи, не встановив дійсних прав та обов’язків сторін, які випливають із кредитного договору та договору поруки; не зазначив, на підставі яких правових норм дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення закону уваги не звернув.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому на підставі чч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 листопада 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області