Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Харківської міської ради Харківської області про визнання права власності на самовільну переплановану квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 7 жовтня 2008 року,

В листопаді 2005 року ОСОБА_6 в порядку ст. 376 ЦК України звернулася до суду з вказаним позовом, просила визнати за нею право власності на самовільно переплановану належну їй квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 61,1 кв.м. та кладову загальною площею 3,2 кв.м.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2005 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 7 жовтня 2008 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на самочинно переплановану квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 61,1 кв.м. та кладову загальною площею 3,2 кв.м.

Сусідка по квартирі ОСОБА_7 звернулася до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення й задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, суд першої інстанції, із чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із Технічного висновку, зробленого ТОВ "Харківбудніпроект" щодо стану будівельних конструкцій у квартирі у зв'язку із її переплануванням, в якому зазначено, що переобладнання частини приміщень загального користування власником квартири № 298 під кладову власного користування не вплине негативно на якість мешкання жильців сусідських квартир та роботи по переплануванню квартири, не призведуть до несучої якості будівельних конструкцій квартири та споруди в цілому. При цьому суд послався на ст. 376 ЦК України.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу 2 жовтня 2003 року придбала у м. Харкові квартиру АДРЕСА_3 і протягом 2003-2005 року самовільно здійснила перепланування зазначеної квартири та місць загального користування.

Згідно ст. 152 ЖК України п ереобладнання і перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів

Відповідно до вимог п. 1.4.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року (z0927-05) для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування. У разі необхідності можуть подаватися такі документи як згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання або перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Осо би, винні у самовільному переобладнанні та переплануванні жилих будинків і жилих приміщень та використанні їх не за призначенням несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність (ст. 189 ЖК України).

Таким чином, переобладнання і прийняття в експлуатацію переобладнаних квартир проводиться з дозволу і за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування чи органу державної влади, а не за рішенням суду.

Суд у порушення вимог ст. 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин; не перевірив наявність дозволу виконавчого комітету місцевої ради на проведення перепланування власної квартири, розглянув справу без висновку органів, які здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду.

Суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України не перевірив доводи апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення місцевого суду без змін.

За таких обставин постановлені судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 7 жовтня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.