розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина, ОСОБА_4, до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 26 серпня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_3, яка діяла в інтересах малолітнього сина – ОСОБА_4, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просила стягнути з відповідача на її користь завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 52 801 грн.

71 коп., з яких 6 801 грн. 71 коп. – витрати на медичні препарати й посилене харчування, а 46 тис. грн. – витрати на лікування в санаторії, та моральну шкоду в розмірі 1 700 грн.

Зазначала, що 14 жовтня 2007 року біля 13 години 30 хвилин ОСОБА_5, керуючи належним йому автомобілем "Деу Ланос", номерний знак НОМЕР_1, рухаючись у м. Чернівцях вулицею Комарова від вулиці Головної в напрямку до вулиці Червоноармійської біля будинку № 6 на вулиці Комарова допустив наїзд на пішохода – її малолітнього сина, ОСОБА_4, який вибіг на проїзну частину дороги по пішохідному переходу. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди здоров’ю її сина було завдано шкоди – він був доставлений до лікарні швидкої допомоги з діагнозом – закрита черепно-мозкова травма.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 24 квітня

2009 року позов ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина, ОСОБА_4, задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь позивачки матеріальну шкоду в розмірі 6 305 грн., моральну шкоду в розмірі 500 грн., витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, у розмірі 63 грн. 05 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. У іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 26 серпня

2009 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від

24 квітня 2009 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної шкоди й ухвалено в цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено. У іншій частині рішення залишено без змін.

ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина, ОСОБА_4, звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Чернівецької області від 26 серпня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 24 квітня 2009 року

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, дійшов висновку, що внаслідок неправомірних дій власника джерела підвищеної небезпеки, які виразилися в ушкодженні здоров’я малолітньої особи, позивачці було завдано матеріальної шкоди; крім того, такими діями ОСОБА_5 ОСОБА_3 та її малолітньому сину було завдано моральної шкоди, при цьому суд керувався нормами ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1199 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивачкою не доведено завдання їй матеріальної шкоди.

З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) (зі змінами) роз’яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1199 ЦК України в разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов’язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 жовтня 2007 року біля

13 години 30 хвилин, керуючи належним йому на праві власності автомобілем "Деу Ланос", номерний знак НОМЕР_1, рухаючись у

м. Чернівцях вулицею Комарова від вулиці Головної в напрямку до вулиці Червоноармійської біля будинку № 6 на вулиці Комарова допустив наїзд на пішохода – малолітнього ОСОБА_4, який вибіг на проїзну частину дороги на пішохідному переході.

Постановою Садгірського районного суду м. Чернівців від 4 квітня 2008 року провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_5 закрито у зв’язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, однак указаною постановою та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 4 грудня 2007 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_5, який порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, унаслідок чого допустив наїзд на пішохода.

ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії ЛШМД з 14 жовтня 2007 року до 19 жовтня 2007 року з діагнозом: струс головного мозку, забій м’яких тканин голови, забій 3-4 пальців лівої кисті. Актом судово-медичного обстеження № 3111 мд встановлено, що травми, отримані ОСОБА_4 у результаті дорожньо-транспортної пригоди, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

З 19 жовтня 2007 року до 12 листопада 2007 року потерпілий знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні міської дитячої лікарні з діагнозом: струс головного мозку, енурез, а з 12 листопада 2007 року до 27 грудня

2007 року – на стаціонарному лікуванні в шостому відділенні Чернівецької психіатричної лікарні з діагнозом: посткомоційний синдром з помірно вираженим антено-невротичним синдромом, енурез.

На лікування та посилене харчування хворого ОСОБА_4 позивачка ОСОБА_3 понесла витрати в сумі 6 305 грн. 58 коп., що підтверджується оригіналами чеків та квитанцій.

Отже, дослідивши матеріали справи, вивчивши докази, надані сторонами на підтвердження своїх доводів, взявши до уваги пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про часткове задоволення позову, а апеляційний суд, перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, помилково скасував указане рішення.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 26 серпня

2009 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди. В іншій частині рішення залишити без змін.