Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до військової прокуратури Тернопільського гарнізону, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Львівської області від 8 вересня 2008 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_6 пред’явила у суді позов до військової прокуратури Тернопільського гарнізону, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Зазначала, що згідно з постановою від 10 жовтня 2003 року відносно неї військовим прокурором Тернопільського гарнізону було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 407 КК України, а 30 жовтня 2003 року її було притягнуто в якості обвинуваченої. У подальшому кримінальну справу відносно неї було закрито за недоведеністю її участі у вчиненні даного злочину.

У зв’язку з незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 просила стягнути з відповідачів завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 1 лютого 2007 року позов ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто на її користь з Державного бюджету України 2000 грн. моральної шкоди. В решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 8 вересня 2008 року рішення районного суду від 1 лютого 2007 року скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, апеляційний суд виходив із того, що позивачкою не було доведено, що дії органу дізнання чи досудового слідства при проведенні досудового слідства були незаконними. Крім того, позивачкою не доведено й факт заподіяння їй моральної шкоди.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 16 жовтня 2003 року військовим прокурором Тернопільського гарнізону було винесено постанову про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, згідно якої щодо ОСОБА_6 було порушено кримінальну справу за ст. 407 ч.2 КК України.

30 жовтня 2003 року слідчим військової прокуратури Тернопільського гарнізону було винесено постанову про притягнення ОСОБА_6 як обвинуваченої в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 407 КК України.

24 листопада 2003 року постановою заступника військового прокурора Західного регіону України кримінальна справа порушена проти позивачки була закрита на підставі ст. 213 п.1 КПК України, тобто за недоведеністю її участі у вчиненні даного злочину.

Судом першої інстанції вірно встановлено та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 2000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що у зв’язку з незаконним притягненням позивачки до кримінальної відповідальності та в подальшому закриттям кримінальної справи, їй завдано моральної шкоди, відшкодування якої передбачено Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) (далі - Закон).

За таких обставин суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до ст.1 Закону, у разі незаконного притягнення як обвинуваченого, громадянинові відшкодовується завдана шкода.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального закону.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 8 вересня 2008 року скасувати, а рішення Городоцького районного суду Львівської області від 1 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.