розглянувши в судовому засіданні справу за заявою прокурора Володарськ-Волинського району Житомирської області в інтересах держави в особі Топорищенської сільської ради про скасування рішення третейського суду, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

У березні 2009 року прокурор Володарськ-Волинського району Житомирської області в інтересах держави в особі Топорищенської сільської ради звернувся до суду із заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Лідер" від 29 липня 2008 року, яким визнано дійсним договір міни земельними ділянками, укладений 21 березня 2008 року між ОСОБА_3, з одного боку, та ОСОБА_4, ОСОБА_5, з другого боку. Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 3,9403 га, яка зареєстрована на ім‘я ОСОБА_4, та площею 3,2363 га, яка зареєстрована на ім‘я ОСОБА_5 Прокурор вважав, що третейський суд не мав законного права розглядати такі спори.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 5 травня 2009 року поновлено прокурору строк на оскарження рішення третейського суду від 29 липня 2008 року та задоволено заяву про скасування вказаного рішення.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 6 липня 2009 року зазначене рішення районного суду скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви прокурора відмовлено.

У поданій касаційній скарзі перший заступник прокурора Житомирської області просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Районний суд, задовольняючи заяву, виходив із того, що третейським судом розглянуто справу, яка не відноситься до його компетенції.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення та відмовляючи у задоволенні заяви прокурора, посилався на те, що норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , зокрема щодо підсудності, не поширюються на розгляд справ у третейському суді. Крім того, в заяві прокурора не зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави в особі Топорищенської сільської ради, оскільки предметом розгляду третейського суду були земельні ділянки, які належать сторонам на праві власності.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Лідер" від 29 липня 2008 року визнано дійсним договір міни земельними ділянками, укладений 21 березня 2008 року між ОСОБА_3, з одного боку, та ОСОБА_4, ОСОБА_5, з другого боку. Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 3,9403 га, яка зареєстрована на ім‘я ОСОБА_4, та площею 3,2363 га, яка зареєстрована на ім‘я ОСОБА_5 (а.с. 4).

Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, зокрема, з підстав непідвідомчості справи, по якій прийнято рішення, третейському суду.

Статтею 6 цього Закону передбачено підвідомчість справ третейським судам. Виняток становлять справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Частиною 2 ст. 158 ЗК України встановлено, що земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності і користуванні громадян і юридичних осіб вирішуються виключно судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, ч. 2 ст. 158 ЗК України зазначеного до уваги не взяв та помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 6 липня 2009 року скасувати, рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 5 травня 2009 року залишити в силі.