розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного казначейства України, треті особи: прокуратура Запорізької області, УМВС України в Запорізькій області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду,

У грудні 2008 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 12 жовтня 2004 року він був затриманий працівниками УМВС України в Запорізькій області.

15 жовтня 2004 року строк затримання було продовжено на 10 діб, після закінчення якого його було заарештовано.

У подальшому строк тримання під вартою продовжувався до трьох, чотирьох, п‘яти місяців, спочатку Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, а в подальшому – апеляційним судом Запорізької області. Звільнений з-під варти він був постановою апеляційного суду Запорізької області від 29 березня 2005 року.

Посилаючись на те, що впродовж 5,5 місяців його тримали під вартою, 27 місяців він перебував під слідством, а постановою слідчого прокуратури Запорізької області від 11 червня 2008 року кримінальну справу закрито у зв’язку з відсутністю складу злочину, ОСОБА_3 просив стягнути за рахунок коштів державного бюджету 342 810 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У частині відшкодування матеріальної шкоди ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 8 квітня 2009 року позовну заяву залишено без розгляду.

рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 червня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з державного бюджету України через Управління з обслуговування кошторисів бюджетних установ Державного казначейства України з Єдиного казначейського рахунку № 35257018003271 на користь ОСОБА_3 100 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У поданих касаційних скаргах Державне казначейство України, заступник прокурора Запорізької області та УМВС України в Запорізькій області просять зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, стягуючи з державного бюджету України через Управління з обслуговування кошторисів бюджетних установ Державного казначейства України з Єдиного казначейського рахунку № 35257018003271 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, виходив із того, що позивач впродовж 5,5 місяців перебував під вартою; 27 місяців перебував під слідством; постановою слідчого прокуратури Запорізької області від 11 червня 2008 року кримінальну справу відносно нього закрито у зв’язку з відсутністю складу злочину (а.с. 14). Факт заподіяння моральної шкоди внаслідок незаконного тримання під вартою суд вважав доведеним.

Висновок суду в цій частині є законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Така ж позиція викладена і у пп. 1, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) від 31 березня 2005 року № 4 (зі змінами та доповненнями)

Однак суд, правильно встановивши обставини справи та давши їм правильну оцінку, не врахував вимоги об’єктивності, розумності й справедливості та обставини справи щодо визначення розміру моральної шкоди, а тому колегія суддів вважає за необхідне ухвалені у справі судові рішення змінити та розмір на відшкодування моральної шкоди визначити у 50 тис. грн.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги Державного казначейства України, заступника прокурора Запорізької області та УМВС України в Запорізькій області задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 червня 2009 року змінити.

Стягнути з державного бюджету України через Управління з обслуговування кошторисів бюджетних установ Державного казначейства України з Єдиного казначейського рахунку № 35257018003271 на користь ОСОБА_3 50 тис. (п’ятдесят тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.