Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Завод "Термінал", третя особа – арбітражний керуючий Северин С.Л., про стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2009 року,

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2009 року позов задоволено частково, стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Завод "Термінал" (далі – ВАТ "Завод "Термінал") на користь ОСОБА_6 26 460 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 31 травня 2005 року до 1 грудня 2008 року; 2 470 грн. 64 коп. компенсації за невчасно виплачену заробітну плату за період з лютого 2005 року до березня 2008 року; вирішено питання щодо судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції іншим складом суду, оскільки арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Завод "Термінал" не було залучено до участі у справі як відповідача, а лише як третю особу без самостійних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд посилався на те, що даний спір повинен вирішуватися у порядку передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , суд першої інстанції не прийняв до уваги, що право розпорядження майном боржника після визнання його банкрутом перейшло до ліквідатора і не притягував його до участі у справі як відповідача.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Розглядаючи справу, апеляційний суд зазначених вимог закону не врахував, дійшов помилкових висновків про необхідність притягнення відповідачем у справі ліквідатора юридичної особи – банкрута, хоча його суб’єктивні права та інтереси не зачіпаються вирішенням спору, участь ліквідатора у справі даної категорії у якості відповідача законом не вимагається, належним відповідачем є юридична особа.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може залишатися в силі, вона підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2009 року скасувати, справу передати на розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.