У березні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про оголошення ОСОБА_4 (її батька) померлим, посилаючись на те, що він зловживав спиртними напоями, вживав наркотики, неодноразово був засуджений та відбував покарання у місцях позбавленні волі.

У квітні 1996 року його востаннє бачила колишня дружина - ОСОБА_5 (її мати), якій він повідомив, що попав у скрутне становище, його життю загрожує небезпека, а тому він не може залишатися у м. Дніпродзержинську та у Дніпропетровській області.

ОСОБА_3 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Скадовську помер її рідний дядько – ОСОБА_6, який був єдиним рідним братом батька. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1. 26 лютого 2008 року вона подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини як особа, яка має право на спадкування за правом представлення, оскільки ОСОБА_6 спадкоємців першої черги не мав та заповіту не склав.

Встановлення факту оголошення ОСОБА_4 померлим необхідно їй для прийняття спадщини.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 4 серпня 2008 року заяву задоволено. Визнано ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлим з 1998 року.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2009 року зазначене судове рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Районний суд, задовольняючи заяву, виходив із положень ч. 1 ст. 46 ЦК України про те, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років. Оскільки з 1998 року ОСОБА_4 ні родичі, ні знайомі не бачили, суд, посилаючись на пояснення свідків, ухвалив рішення.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилався на те, що у справі немає ніяких даних про місце останнього проживання або перебування ОСОБА_4; суд не врахував характеру спірних правовідносин та вимог ч. 6 ст. 235 ЦПК України, оскільки ОСОБА_8 (особа, яка подала апеляційну скаргу, тітка ОСОБА_4 та ОСОБА_6 також звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6; суд не встановив усіх заінтересованих осіб, які мають право на спадщину після смерті ОСОБА_6 та не залучив їх до участі в справі.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про оголошення ОСОБА_4 (її батька) померлим.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Скадовську помер рідний дядько ОСОБА_3 – ОСОБА_6, який був єдиним рідним братом її батька. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1

26 лютого 2008 року ОСОБА_3 подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини як особа, яка має право на спадкування за правом представлення, оскільки ОСОБА_6 спадкоємців першої черги не мав та заповіту не склав.

Встановлення факту оголошення ОСОБА_4 померлим ОСОБА_3 необхідно для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Застосовуючи указану норму до правовідносин, що склалися, апеляційний суд не взяв до уваги, що пов’язані з оголошенням померлим цивільно-правові спори, що розглядаються в позовному провадження, можуть виникати тільки після набрання чинності відповідним рішенням. Тому заяву про оголошення громадянина померлим не можна залишити без розгляду з підстав, передбачених ч. 6 ст. 235 ЦПК України.

Крім того, апеляційним судом не зазначено, яким чином будуть порушені права ОСОБА_8 (тітки ОСОБА_4 та ОСОБА_6) оголошенням ОСОБА_4 померлим. Звернення ОСОБА_8 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті племінника ОСОБА_6 ніяким чином не пов’язано з розглядом справи за заявою ОСОБА_3 про оголошення ОСОБА_4 померлим.

З урахуванням наведеного ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.