Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4 червня 2009 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

Зазначав, що з 26 грудня 2003 року перебуває з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі.

1 квітня 2006 року подружжям було придбано квартиру АДРЕСА_1.

21 червня 2006 року на ім`я відповідачки було відкрито депозитний рахунок у відкритому акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк" на суму 32 123 долари США.

Посилаючись на те, що спільне життя у них не склалося, домовленості щодо поділу спільного майна подружжя між ними не досягнуто, просив розірвати шлюб, укладений 26 грудня 2003 року між ним та ОСОБА_5, визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та ? частину депозитного вкладу у відкритому акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк" та нарахованих процентів.

У червні 2007 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом.

Посилаючись на те, що спірна квартира придбана за належні їй на праві особистої приватної власності кошти, просила визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 та на грошові кошти на рахунку у відкритому акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк" у сумі 17 000 доларів США.

Позовні вимоги ОСОБА_4 про розірвання шлюбу визнала.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_4 про розірвання шлюбу роз`єднано у самостійні провадження.

У листопаді 2007 року ОСОБА_5 змінила позовні вимоги і, посилаючись на те, що вона з ОСОБА_4 з квітня 1997 року проживала однією сім`єю, вела спільне господарство, 27 червня 1997 року за спільні кошти ними було придбано квартиру АДРЕСА_2, а у 2001 року за спільні кошти було проведено капітальний ремонт та перепланування зазначеної квартири, у зв`язку з чим збільшилась її площа, просила визнати за нею право власності на 11/25 частин зазначеної квартири.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2007 року задоволено заяву ОСОБА_4 про залишення без розгляду позовних вимог в частині визнання за ним права власності на ? частину грошових коштів на рахунку у відкритому акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк" та процентів за ними.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2008 року провадження в справі в частині позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на 11/25 частин квартири АДРЕСА_2 закрито з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області 4 червня 2009 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за ним права власності в порядку поділу спільного майна подружжя на ? частину квартири АДРЕСА_1 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання права особистої приватної власності на зазначену квартиру задоволено. Визнано за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухваленні у справі судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов`язкового скасування судових рішень.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 335, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області 4 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.