Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Жайворонок Т.Є.,

Мазурка В.А., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – Іллічівський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, про звільнення від сплати аліментів на утримання сина, стягнення безпідставно отриманих аліментів, стягнення витрат на правову допомогу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 листопада 2009 року,

У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, сторони у справі перебували у шлюбі, мають сина – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. За рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 7 березня 2006 року позивач виплачує аліменти ОСОБА_4 на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття. Згідно з рішенням дорадчого органу Орджонікідзевської районної державної адміністрації від 31 січня 2008 року місце проживання ОСОБА_1 визначено з батьком, зобов’язано відповідачку написати заяву про відмову від отримання призначених аліментів, проте до теперішнього часу ОСОБА_4 цього не зробила, тому позивач просив звільнити його від сплати аліментів на утримання сина та стягнути з останньої безпідставно отримані аліменти в розмірі 13 244 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26 листопада 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального й процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому згідно зі ст. 214 ЦПК України рішення суду повинно відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що наведені позивачем норми матеріального права не дають підстав для вирішення питання про звільнення його від оплати аліментів і стягнення з відповідачки необґрунтовано отриманих грошових коштів.

Такий висновок суду не може бути визнаний законним і обґрунтованим, оскільки суд усупереч ст.ст. 213, 214 ЦПК України не зазначив, які обставини встановлені; якими доказами вони підтверджені; які правовідносини виникли між сторонами та якими нормами вони регулюються.

Суд не взяв до уваги доводи ОСОБА_3 про проживання з ним неповнолітнього сина і утримання його, а також рішення дорадчого органу Орджонікідзевської районної державної адміністрації від 31 січня 2008 року, яким зобов’язано відповідачку написати заяву про відмову від отримання призначених аліментів.

Якщо сторони не представили суду докази, то суд відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України повинен сприяти всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попередити про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, а саме запропонувати сторонам подати додаткові докази.

З урахуванням наведеного судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони, як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 листопада 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.