Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради про визнання незаконними та скасування наказів за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 26 січня 2009 року,

У червні 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з указаним позовом, зазначаючи, що вона працювала у відповідача на посаді голови обласної медико-соціальної експертизи № 1 (далі – обласна МСЕК № 1) з наданням 0,5 ставки лікаря-терапевта за сумісництвом. Наказом від 1 червня 2007 року № 41-ОК/1 її було попереджено про зняття з неї обов’язків голови обласної МСЕК № 1 з 1 серпня 2007 року. Вважає цей наказ незаконним, оскільки відповідач в односторонньому порядку змінив умови трудового договору, чим погіршив її становище.

Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати даний наказ незаконним і скасувати його.

У процесі судового розгляду позивача доповнила позовні вимоги та просила визнати незаконними й скасувати накази від 7 вересня 2007 року № 58-ОК/1 про звільнення її від виконання обов’язків голови обласної МСЕК № 1 та від 30 травня 2007 року № 21-ОП про зміну записів відносно займаних посад у трудових книжках голів МСЕК, зазначаючи, що посада голови МСЕК № 1 включена до штатного розпису обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради та обласна МСЕК № 1 продовжує працювати в тому ж режимі й складі, а підстав для внесення змін у трудову книжку не було, оскільки переведення на іншу посаду чи перейменування посади не відбулося.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 26 січня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва у зв’язку приведенням штату у відповідність до штатних нормативів, посаду голови МСЕК було скорочено та створено нову посаду, призначення на яку віднесено до компетенції головного експерта-головного лікаря обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Судом встановлено, що з 24 червня 2005 року позивачка працювала на посаді голови обласної МСЕК № 1 з наданням 0,5 ставки лікаря-терапевта цієї ж МСЕК за сумісництвом. Наказом відповідача від 30 травня 2007 року № 21-ОП змінено записи відносно займаних посад у трудових книжках голів МСЕК, зокрема відносно позивачки запис в її трудовій книжці змінено на "лікар-терапевт, голова обласної МСЕК № 1". Наказом від 1 червня 2007 року № 41-ОК/1 позивачку попереджено про зняття обов’язків голови обласної МСЕК № 1 з 1 серпня 2007 року. Наказом від 7 вересня 2007 року № 58-ОК/1 позивачку звільнено від виконання обов’язків голови обласної МСЕК № 1 з 7 вересня 2007 року.

За змістом ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовжені роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Змінами в організації виробництва і праці є, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) роз’яснено, що згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інших – допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміну істотних умов трудового договору проведено не у зв’язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов’язку поновити працівникові попередні умови праці.

Відповідно до листа відділу медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України (далі – відділ МСЕ МОЗ України) від 8 грудня 2008 року № 16.01-353 протягом 2007-2008 років цим відділом будь-яких централізованих рішень про реорганізацію служби МСЕ по Україні не приймалося. Штатні нормативи служби МСЕ в 2005-2007 роках відповідали штатним нормативам, зазначеним у наказі Міністерства охорони здоров’я України від 23 лютого 2000 року № 33 "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я (v0033282-00) ".

Однак суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України зазначених положень закону та обставин справи не врахував; не дав відповідної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам; не з’ясував належним чином питання, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва у зв’язку приведенням штату у відповідність до штатних нормативів, зокрема скорочення штату працівників, у зв’язку з чим це пов’язано та якими доказами підтверджується така зміна в організації виробництва, що стало підставою для зміни істотних умов трудового договору позивачки, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про те, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва та безпідставність вимог позивачки.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 26 січня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.