Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, закрите акціонерне товариство (далі – ЗАТ) "Страхова компанія "Східноукраїнське страхове товариство", про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулися із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 9 листопада 2006 року сталося ДТП за участю автобуса марки "БАЗ А07923", державний реєстрацій номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_9, який належить на праві власності ОСОБА_8 та пішохода ОСОБА_10, який є чоловіком та батьком позивачів. Унаслідок ДТП ОСОБА_10 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, унаслідок яких ІНФОРМАЦІЯ_1 останній помер. Оскільки власником джерела підвищеної небезпеки є ОСОБА_8, то він повинен нести відповідальність за спричинену позивачам моральну шкоду. Ураховуючи викладене, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 просили задовольнити їх позовні вимоги і стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 70 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 1 000 грн. у рахунок оплати витрат на правову допомогу, а також на користь ОСОБА_6 100 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 3 000 грн. у рахунок оплати витрат на правову допомогу.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 30 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та 900 грн. у рахунок оплати витрат за надання правової допомоги. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 20 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та 300 грн. у рахунок оплати витрат за надання правової допомоги. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_6 та стягуючи з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 20 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди і 300 грн. у рахунок оплати витрат за надання правової допомоги, на користь ОСОБА_6 30 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 900 грн. у рахунок оплати витрат за надання правової допомоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір оренди транспортного засобу від 1 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, нотаріально не посвідчений. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, як це передбачено статтею 1187 ЦК України. Оскільки на момент вчинення ДТП власником автобуса був ОСОБА_8, а ОСОБА_9В керував автобусом без належної правової підстави, то відповідальність за спричинену ОСОБА_7, ОСОБА_6 шкоду несе власник автобуса, тобто ОСОБА_8

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Однак, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов’язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом іншим об’єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення (частина третя, четверта статті 1187 ЦК України).

Установлено, що 9 листопада 2006 року сталося ДТП за участю автобуса марки "БАЗ А07923", державний реєстрацій номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_9 і який належить на праві власності ОСОБА_8 та пішохода ОСОБА_10

Вироком Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2007 року ОСОБА_9 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Під час скоєння ДТП ОСОБА_9 керував автобусом без належної правової підстави, оскільки договір оренди транспортного засобу від 1 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, нотаріально не посвідчений, як це передбачено статтею 799 ЦК України, а тому є нікчемним у відповідності до статті 220 ЦК України.

Судом не з’ясовано питання неправомірного заволодіння ОСОБА_9 транспортним засобом, а також не обговорено питання недбалості власника транспортного засобу, що сприяла неправомірному заволодінню ним, а також не обговорено питання відповідальності за шкоду, спричинену позивачам особою, що керувала транспортним засобом та власником транспортного засобу, які можуть нести спільну відповідальність, як зазначено у статті 1187 ЦК України.

Отже, судом не з’ясовано всі обставини справи та не надано їм оцінки.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.