Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Центральних електричних мереж відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" (далі – ЦЕМ ВАТ "Донецькобленерго") до ОСОБА_6 про відшкодування збитків, зустрічним позовом ОСОБА_6 до ЦЕМ ВАТ "Донецькобленерго" про визнання актів рішень комісії недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 липня 2008 року,

У вересні 2007 року ЦЕМ ВАТ "Донецькобленерго" звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_6 з 20 серпня 2005 року є власником будинку АДРЕСА_1

20 квітня 2007 року при перевірці додержання ОСОБА_6 Правил користування електроенергією було встановлено безоблікове користування електроенергією шляхом обладнання безоблікової розетки зі скритою електропроводкою на горищі будинку при допомозі спайки з ввідним кабелем. Також, було виявлено пошкодження пломби на електролічильнику, який був визнаний непридатним для подальшої експлуатації.

Відповідно до вимог п.п. 38, 53 Правил користування електричною енергією для населення (далі – Правил), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року (1357-99-п) (в редакції на день виникнення правовідносин) було складено акти, рішеннями комісій нараховані збитки за безоблікове користування електроенергією в розмірі 5666 грн. 22 коп., які необхідно стягнути з ОСОБА_6

ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом про захист прав споживача – визнання недійсними актів безоблікового використання електроенергії та рішень комісії про нарахування збитків та просив відмовити у стягненні з нього збитків, оскільки ці порушення допущені попереднім власником будинку ОСОБА_7

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 липня 2008 року, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ "Донецькобленерго" 3375 грн. 16 коп. В іншій частині позову ЦЕМ ВАТ "Донецькобленерго" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й допущені порушення норм процесуального права, справу направити на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 335 ЦПК України касаційний суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову в сумі 3375 грн. 16 коп. та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення та заподіяння позивачеві діями ОСОБА_6 збитків у розмірі 5210 грн. 83 коп. за актом № 013435 від 20 квітня 2007 року та 455 грн. 39 коп. за актом № 013434 від 20 квітня 2007 року, однак одночасно застосовував до спірних правовідносин норми ст. ст. 1166, 1193 ЦК України з урахуванням матеріального становища відповідача, зменшивши розмір відшкодування.

З даним висновком погодився суд апеляційної інстанції.

Однак до такого висновку суди дійшли їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, відносини з приводу постачання фізичних осіб електричною енергією регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення № 1357 від 26 липня 1999 року, Методикою визначення об’єму і вартості електроенергії, неврахованої внаслідок порушення споживачами Правил.

Відповідно до зазначених норм постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Виходячи з положень ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавств.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Нормою ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачається, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Однак, визначаючи на підставі законодавчих актів, які регулюють правовідносини сторін, розмір заподіяних збитків з урахуванням вини споживача, суди застосували норму ч. 2 ст. 1193 ЦК України, яка на спірні правовідносини не поширюється.

Також встановлено, що суди стягнули із ОСОБА_6 нараховані збитки за актами № 013435 від 20 квітня 2007 року та № 013434 від 20 квітня 2007 року.

Але при цьому суди не врахували того, що законодавство, яке регулює правовідносини сторін, ставить за мету відшкодування саме дійсного розміру збитку, який було заподіяно споживачем енергопоставщику безобліковим споживанням електроенергії, тобто при вирішенні питання необхідно було обговорити за яким саме актом нарахований розмір збитку є обгрунтованим, який було заподіяно споживачем енергопоставщику внаслідок порушення зобов’язання.

З урахуванням наведеного, ухвалені судами рішення не можуть вважатись законними, тому як постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 2 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 липня 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.