Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "ПростоФінанс" про захист прав споживачів, визнання недійсною частини договору та заборону вчиняти певні дії,

У березні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПростоФінанс" (далі – ТОВ "ПростоФінанс") про захист прав споживачів, визнання недійсною частини договору та заборону вчиняти певні дії.

Зазначав, що 3 липня 2008 року він уклав з ТОВ "Простофінанс" кредитний договір.

Відповідно до п. 2.1.3 укладеного кредитного договору процентна ставка за кредитним договором визначена в розмірі 13, 99 процентів річних від непогашеної суми кредиту.

Пунктом 2.8.3 зазначеного кредитного договору встановлено, що розмір процентної ставки за кредитним договором може бути змінено в сторону збільшення у випадку, якщо середньоарифметичне значення курсу національної валюти України по відношенню до долара США, встановленого Національним банком України, протягом одного місяця зросте більше ніж на три відсотки в порівнянні з курсом національної валюти до долара США, встановленого Національним банком України на момент укладення кредитного договору.

Відповідно до п. 9.7 зазначеного договору всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення до місцевого суду за місцезнаходженням кредитодавця, виходячи із положень ст. 112 ЦПК України.

Посилаючись на те, що зазначені пункти кредитного договору обмежують його права як споживача, просив визнати пп. 2.8.3, 9.7 кредитного договору від 3 липня 2008 року недійсним та заборонити ТОВ "ПростоФінанс" збільшувати розмір відсоткової ставки за кредитним договором

Ухвалою судді Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 березня 2009 року позовну заяву ОСОБА_6 повернуто з підстав, передбачених п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2009 року ухвалу судді Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 березня 2009 року скасовано, а питання про прийняття позовної заяви передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "ПростоФінанс" просить скасувати ухвалу апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до п. 5 ст. 110 ЦПК України норм процесуального закону позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися за місцем проживання споживача і, крім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" будь-яке обмеження прав споживачів порівняно з правами, які передбачено законодавством, не допускається.

Проте таких висновків апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

Відповідно до ст. 112 ЦПК України сторони мають право письмово визначити територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна підсудність.

За змістом зазначеної статті договірна підсудність базується на домовленості сторін, яка має бути зафіксована в письмовій формі і є обов`язковою як для самих сторін, так і для суду, до якого вони звертаються за вирішенням спору, за умови, що така домовленість не суперечить вимогам процесуального закону.

Установлено, що спір виник з кредитного договору, укладеного сторонами 3 липня 2008 року, відповідно до п. 9.7 якого всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення до місцевого суду за місцезнаходженням кредитодавця, виходячи із положень ст. 112 ЦПК України.

Таким чином, ураховуючи, що сторони за взаємною згодою визначили суд, який буде вирішувати спір, вони не можуть в односторонньому порядку змінити підсудність цивільної справи. Правила загальної та альтернативної підсудності на таку справу не поширюються.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_6 з підстав, передбачених п.4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскільки між сторонами існує письмова угода щодо підсудності спорів між сторонами кредитного договору за місцем знаходження кредитодавця і ТОВ "ПростоФінанс" знаходиться у м. Києві, справа за позовом ОСОБА_6 до ТОВ "ПростоФінанс" про захист прав споживачів, визнання недійсною частини договору та заборону вчиняти певні дії Київському районному суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим непідсудна.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону та встановлені судом фактичні обставини уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин і дійшов помилкового висновку про скасування ухвали суду першої інстанції.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 342 ЦПК України, із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції, що була помилково скасована апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПростоФінанс" задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2009 року скасувати, ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 березня 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.