Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління юстиції у Львівській області, Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третя особа – Головне управління Державного казначейства України у Львівській обставі, про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Головного управління юстиції у Львівській області на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 5 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 квітня 2009 року,

У червні 2007 року ОСОБА_6 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що при виконанні виконавчого листа, виданого 16 червня 2006 року Шевченківським районним судом м. Львова на підставі рішення суду від 25 травня 2006 року, Личаківським ВДВС Львівського міського управління юстиції було допущено неправомірні дії, що підтверджено ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2007 року. Неправомірними діями відповідача позивачці завдано моральну шкоду, порушено її законні права та інтереси, оскільки вона витрачала свій час через затягування виконання рішення суду про стягнення боргу на її користь. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просила задовольнити її позовні вимоги та стягнути з відповідача на її користь 800 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 5 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 квітня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_6 500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі Головне управління юстиції у Львівській області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що її вимоги ґрунтуються на законі, а тому підлягають захисту на підставі статті 23 ЦК України.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Однак, ця стаття закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб’єктивних цивільних прав.

Спори про відшкодування заподіяної моральної (немайнової шкоди) розглядаються судами, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Цивільний кодекс України (435-15) передбачає право на відшкодування моральної шкоди у окремо визначених випадках, у тому числі і у разі її завдання неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю (частина перша статті 1167 ЦК України).

Статтею 1167 ЦК України передбачено умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди, за наявності яких виникає відповідне зобов’язання.

ОСОБА_6 звернулася із позовом про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 23 ЦК України.

Виходячи із суті позовних вимог, заявлених позивачкою, їх задоволення на підставі лише статті 23 ЦК України є незаконним.

За таких обставин, вважати ухвалені у справі рішення обґрунтованими немає підстав.

Згідно з вимогами статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом повно досліджено обставини справи, проте застосовано норми права, які не підлягають застосуванню.

Позивач не навів мотивів спричинення шкоди винними діями особи, причинного зв’язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та зазначив лише загальні вимоги закону.

Ураховуючи викладене, на підставі норм ЦК України (435-15) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 5 листопада 2008 року та ухвала апеляційного суду Львівської області від 21 квітня 2009 року підлягають скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу Головного управління юстиції у Львівській області задовольнити.

рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 5 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 квітня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Головного управління юстиції у Львівській області, Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третя особа – Головне управління Державного казначейства України у Львівській обставі, про відшкодування моральної шкоди відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.