У вересні 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вони взяли в оренду у відповідачки її автомобіль з правом його викупу, за умовами договору оренди вони сплачували ОСОБА_5 орендну плату, до того ж виступили її поручителями перед ЗАТ КБ "ПриватБанк" за виконання нею кредитного договору, вносили відповідні кошти в банк, разом із тим рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2008 року укладений між ними договір оренди автомобіля з правом викупу визнано нікчемним, так як він нотаріально не посвідчений, суд постановив зобов’язати їх повернути автомобіль ОСОБА_5, однак не вирішив питання про повернення їм грошових коштів, які відповідачка безпідставно одержала як орендну плату, крім того, вони як поручителі виконали обов’язок ОСОБА_5 перед ЗАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором і мають право зворотної вимоги до неї про повернення сплачених коштів.

Позивачі просили стягнути з відповідачки на користь кожного з них по 14 975 грн. 62 коп.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 30 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 березня 2009 року, провадження в справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять скасувати зазначені ухвали, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд виходив із того, що існує рішення Апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2008 року, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до пункту 2 статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили стягнути з ОСОБА_5 29 951 грн. 25 коп., і зазначали, що 3 937 грн. 99 коп. вона безпідставно одержала як орендну плату за нікчемним договором оренди, а кошти в сумі 26 013 грн. 26 коп. відповідачка зобов’язана їм повернути в порядку регресу, оскільки вони як поручителі виконали її обов’язок перед ЗАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором.

Підставами своїх вимог позивачі зазначили положення статей 544, 1212 ЦК України, на підтвердження наведених у позові обставин посилалися на факти, обставини та висновки, встановлені в рішенні Апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2008 року.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2008 року ухвалене у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування автомобіля, стягнення орендної плати, збитків та неустойки й за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору оренди автомобіля з правом викупу таким, що відбувся, виконання договору, визнання права спільної власності на автомобіль і відшкодування збитків.

Зазначеним рішенням задоволено частково позов ОСОБА_5 та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 з тих підстав, що договір оренди автомобіля, з приводу виконання якого між сторонами виник спір, є нікчемним. Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд не застосовував наслідків нікчемності угоди на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4

При цьому свої вимоги до ОСОБА_5 про відшкодування збитків у розмірі 30 892 грн. 87 коп. в зазначеному спорі ОСОБА_3, ОСОБА_4 заявляли з тих підстав, що ОСОБА_5 не виконала своїх обов’язків за договорами оренди автомобіля з правом викупу від 29 вересня 2005 року та від 24 березня 2006 року, чим завдала їм збитків.

Суд на зазначене уваги не звернув, належним чином не визначився зі змістом, предметом та підставами вимог позивачів і характером спору та передчасно закрив провадження в справі, узявши до уваги сам лише факт наявності рішення Апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2008 року.

Апеляційний суд такі обставини не врахував і залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

За таких обставин постановлені ухвали підлягають скасуванню з підстав, передбачених пунктом 2 статті 342 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 30 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.