Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про визнання особи такою, що втратила права користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права користування житловим приміщенням, зміну договору найму житлового приміщення та вселення за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 9 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 9 квітня 2009 року,

У березні 2008 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вони є наймачами квартири АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_9 також є наймачем зазначеної квартири. Однак, з 1993 року ОСОБА_9 у квартирі не проживає. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 просили задовольнити їх позовні вимоги та визнати ОСОБА_9 таким, що втратив право користування квартирою на підставі статті 107 ЖК України.

ОСОБА_9 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права користування житловим приміщенням, зміну договору найму житлового приміщення та вселення.

Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 9 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 9 квітня 2009 року, позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задоволено. Визнано ОСОБА_9 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати ухвалені рішення судів і ухвалити рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і визнаючи ОСОБА_9 таким, що втратив право користування житловим приміщенням на підставі статті 71 ЖК України та відмовляючи ОСОБА_9 у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_9 відсутній по місцю реєстрації понад 6 місяців без поважних причин. Оскільки ОСОБА_9 визнано таким, що втратив право користування житлом, то підстави для захисту його порушеного права відсутні.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися із позовом про визнання ОСОБА_9 таким, що втратив право користування житлом на підставі статті 107 ЖК України.

Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з одної вказаної позивачем підстави, передбаченої статтею 71 ЖК України або статтею 107 ЖК України. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача (пункт 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року № 2 (v0002700-85) ).

Визнаючи ОСОБА_9 таким, що втратив право користування житлом на підставі статті 71 ЖК України, суд вийшов за межі позовних вимог, заявлених позивачами, чим порушив норми процесуального права.

Крім того, при вирішенні питання визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням на підставі статті 107 ЖК України беруться до уваги будь – які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт тощо).

Отже, судом не встановлено спірні правовідносини, не з’ясовано всі обставини у справі і не надано їм оцінки.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 9 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 9 квітня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.