Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Вільнянської державної адміністрації Запорізької області, сільськогосподарського виробничого кооперативу "Калініна" (далі – СВК "Калініна") про визнання права на земельну частку (пай) за касаційною скаргою СВК "Калініна" на рішення апеляційного суду Запорізької області від 3 лютого 2009 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із указаним позовом, у якому зазначав, що його мати ОСОБА_7 з 1960 року до січня 1991 року працювала в колгоспі імені Калініна Вільнянського району Запорізької області, який в лютому 1993 року реформований у колективне сільськогосподарське підприємство імені Калініна (далі – КСП "ім. Калініна"). У травні 1992 році ОСОБА_7 вийшла на пенсію. 21 січня 1993 року КСП "ім. Калініна" отримало Державний акт на право колективної власності на землю для ведення сільського господарства з наступним розпаюванням її між членами колективного підприємства. До цього акту додавалися списки осіб – членів та пенсіонерів КСП "ім. Калініна", які мають право на земельну частку (пай). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Посилаючись на те, що його мати помилково не була включена до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), а відповідач, який є правонаступником КСП "ім. Калініна", не визнає за ним права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, позивач просив позов задовольнити: визнати за ним право власності на земельну частку (пай) у розмірі 7,21 га в порядку спадкування за законом та зобов’язати Вільнянську районну державну адміністрацію Запорізької області виділити цю частку (пай) із земель державної власності Антонівської сільської ради.

Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 3 лютого 2009 року рішення місцевого суду скасовано і позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7 Зобов’язано Вільнянську державну адміністрацію Запорізької області виділити ОСОБА_6 земельну частку (пай) із земель державної власності Антонівської сільської ради.

У касаційній скарзі СВК "Калініна" просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_7 мала право на земельну частку (пай), перебувала в членах КСП, помилково не була внесена до списків, які додані до Державного акту на право колективної власності, виданий КСП "ім. Калініна", і це право успадкував її син, ОСОБА_6, який прийняв спадщину після смерті матері.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як роз’яснив Пленуму Верховного Суду України в п. 24 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України (435-15) , у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_7 працювала в колгоспі імені Калініна, трудові відносини припинила у травні 1992 році року у зв’язку з виходом на пенсію. У лютому 1993 року колгосп реорганізований у КСП "ім. Калініна", правонаступником якого є СВК "Калініна".

Відомості про те, що ОСОБА_7 була членом КСП "ім. Калініна" або СВК "Калініна" у матеріалах справи відсутні.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6). Державний акт на право колективної власності на землю від 21 січня 1993 року з додатком № 1 до нього, на які й посилався позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, рішенням господарського суду визнано недійсними (а.с. 17).

КСП "ім. Калініна" одержало державний акт на право колективної власності на землю 15 серпня 1995 року (а.с. 19-21) після встановлення меж земельних ділянок в натурі, тобто вже після смерті ОСОБА_7

Таким чином, на час смерті ОСОБА_7 і відкриття спадщини Державний акт на право колективної власності на землю КСП "ім. Калініна" не видавався, а його члени права власності на земельну частку (пай) не мали.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_7 права на земельну частку (пай) не набула, а тому правильно в задоволенні позову її сина ОСОБА_6 відмовив.

Оскільки апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Калініна" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 3 лютого 2009 року скасувати, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.