Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання довіреності та договору купівлі-продажу частини недійсними і стягнення моральної шкоди,

У грудні 2005 року ОСОБА_8 звернувся до суду із позовом про визнання довіреності та договору купівлі-продажу частини будинку недійсними та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що йому на праві власності належить 46/100 частин будинку АДРЕСА_1 В іншій частині будинку проживають племінниця ОСОБА_9 з чоловіком ОСОБА_7

Весною 2004 року він зламав ногу та потребував стороннього догляду, який надавати йому пообіцяв чоловік племінниці ОСОБА_7 Для цього останній запропонував йому видати на його ім’я довіреність.

3 червня 2004 року у нього дома, приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Чайковською А.О. оформлена довіреність на здійснення ОСОБА_7 усіх повноважень від його імені.

Зловживаючи цим правом і не у його інтересах, ОСОБА_7, діючи на підставі довіреності 22 березня 2005 року, здійснив продаж належних йому 46/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами на ім’я свого батька ОСОБА_11

При укладенні договору купівлі-продажу відповідач не повідомив його про відчуження частини будинку, не узгодив з ним усіх істотних умов договору, зокрема ціни договору.

Цими неправомірними діями відповідача йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 50 тис. грн. та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу частини будинку та стягнути на свою користь завдану моральну шкоду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_11 помер. До участі у справі залучено його правонаступника ОСОБА_7, який позов не визнав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_8 помер. До участі у справі залучений його правонаступник ОСОБА_6, який підтримав заявлений позов.

Рішенням Здолбунівського районного суду від 4 липня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 12 листопада 2008 року рішення Здолбунівського районного суду від 4 липня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем не надано доказів того, що спірний договір купівлі-продажу вчинений під впливом тяжких для ОСОБА_8 обставин та на вкрай невигідних умовах, тому в силу ст. 233 ЦПК України не підлягає визнанню недійсним.

Проте погодитися з такими висновками не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ч. 4 ст. 10 ЦПК України та п. 1 ч. 6 ст. 130 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи шляхом роз’яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов’язків, уточнення позовних вимог.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 належало 46/100 частин будинку по АДРЕСА_1. Інші 54/100 частин цього будинку належали його племінниці ОСОБА_9, яка проживала у ньому з чоловіком ОСОБА_7

Звертаючись до суду з позовом, позивач, серед іншого посилався на те, що відповідач ОСОБА_7 не повідомив його про відчуження будинку, не узгодив з ним істотних умов договору відчуження, зокрема, ціни продажу ( а.с. 3). На ці ж обставини посилався ОСОБА_8 і у своїх поясненнях, наданих суду в обґрунтування позову ( а.с. 44 зворот, 45), вказуючи на те, що він не був ініціатором продажу будинку, а довіреність видавав ОСОБА_7 для сплати комунальних послуг та зручного управління будинком від його імені.

Про не правомірний продаж його будинку ОСОБА_8 вказував і у своїй заяві та поясненнях, адресованих органам міліції (відновний матеріал №521).

У сукупності з тим, що, як встановлено судом, спірний будинок був єдиним житлом ОСОБА_8, а покупець ОСОБА_11 після придбання будинку позивача туди не переселився та фактично спірна частина будинку куплялася для ОСОБА_7, що підтверджується поясненнями наданими у судовому засіданні ОСОБА_7 ( а.с. 45) та ОСОБА_9( а.с. 46 зворот), тому зазначені обставини мають значення для правильного вирішення спору, а ухвалення судом рішення без їх з’ясування та належної оцінки, а також без уточнення позовних вимог на предмет того, чи не зводяться вони до вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним з тих підстав, що він укладений представником позивача ОСОБА_8 у результаті зловмисної домовленості зі своїм батьком ОСОБА_11, покупцем за договором ( ст. 232 ЦК України), є передчасним.

Позивач також категорично заперечує факт передачі йому за будинок 20 тис. грн., а розписка про це написана ОСОБА_7

Крім того, судом не з’ясовано кола спадкоємців ОСОБА_11, які прийняли спадщину, та не вирішено питання про залучення їх до участі у справі, не з’ясовано на кого переоформлено спірний будинок після його смерті.

Таким чином рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Здолбунівського районного суду від 4 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 12 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.