Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Жайворонок Т.Є.,

Мазурка В.А., Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання недійсною довіреності та договору дарування квартири за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 вересня 2007 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_7 звернулася до суду від імені ОСОБА_3 із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що довіреність від 13 вересня 2006 року на право дарування квартири АДРЕСА_1, видану на ім’я ОСОБА_4 його тіткою – ОСОБА_8, остання видала, не маючи можливість оцінити реальність своїх дій та вчинків, оскільки після смерті свого сина у травні 2006 року вона систематично зловживала спиртними напоями. Крім того, представниця позивача вважає, що в діях відповідача, пов’язаних із квартирою, в якій проживала померла ОСОБА_8 та її мати ОСОБА_9, наявні ознаки шахрайства, оскільки ОСОБА_4 діяв у своїх інтересах, власницею зазначеної квартири стала його дружина –ОСОБА_5, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 померли в один день за незрозумілих обставин, тому ОСОБА_7 просила визнати зазначену довіреність недійсною. В уточненому позові вона також просила визнати недійсним договір дарування спірної квартири та зобов’язати ОСОБА_4, ОСОБА_5 звільнити цю квартиру.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2007 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 20 вересня 2007 року рішення міськрайонного суду скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 13 вересня 2006 року ОСОБА_8 надала довіреність з правом повного розпорядження, у тому числі приватизації та подальшим даруванням ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1. Довіреність була оформлена і завірена приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу ОСОБА_6 відповідно до вимог закону (а. с. 7).

5 жовтня 2006 року ОСОБА_8 померла, що стверджується актовим записом №1058 від 9 жовтня 2006 року (а. с. 30).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом лише двох категорій осіб, а саме: самої особи, що вчинила правочин, та у разі її смерті – інших осіб, чиї цивільні право або інтереси порушені. У другому випадку особа, що звернулася із таким позовом, повинна відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України довести факт того, що оспорюваним правочином порушено її цивільні права або інтереси належними, достатніми та допустимими доказами.

ОСОБА_8 не перебувала на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах, що підтверджується відповідними довідками (а. с. 122. 123), рішень про визнання її недієздатною чи обмежено дієздатною судом не приймалося.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факт того, що ОСОБА_8 не усвідомлювала значення своїх дій і не могла ними керувати під час видачі довіреності від 13 вересня 2006 року.

При розгляді зазначеної справи апеляційним судом дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об’єктивно з’ясовані обставини справи та дана їм належна оцінка.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.