розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних,

У червні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, посилаючись на те, що в грудні 2002 року відповідач позичив у неї 3 575 доларів США із умовою повернення коштів до 2 січня 2003 року, але у вересні 2005 року повернув лише 375 доларів США, 2 жовтня 2003 року він позичив у неї 5 300 доларів США із умовою повернення коштів до 2 листопада 2003 року, але у вересні 2005 року повернув лише 200 доларів США, 6 червня 2005 року він позичив 2 800 доларів США з умовою повернення коштів до 6 липня 2005 року, але у вересні 2005 року повернув лише 200 доларів США, а 28 вересня 2006 року ОСОБА_4 позичив ще 2 000 доларів США та 23 листопада 2006 року – 2 000 доларів США, й на теперішній час відповідач відмовляється повернути їй узяті в позику грошові кошти.

Позивачка під час розгляду справи уточнила та доповнила позов і просила стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 190 377 грн. 88 коп. та три проценти річних у розмірі 15 719 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 липня 2009 року, позов задоволено, постановлено стягнути з відповідача на користь позивачки суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних, а всього – 206 096 грн. 88 коп., та 1 730 грн. на відшкодування судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що відповідач неодноразово позичав у ОСОБА_3 грошові кошти, але повернув їх лише частково, тому на підставі статті 625 ЦК України зобов’язаний сплатити позивачці суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних.

Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовою одиницею України є гривня, інфляція – це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.

Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.

Застосування до простроченої суми грошового зобов’язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за своєю правовою природою є відшкодуванням збитків, завданих кредитору внаслідок знецінювання його грошових коштів у зв’язку зі зростанням загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Таким чином за статтею 625 ЦК України встановлений індекс інфляції ураховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов’язань у валюті України – гривні.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.