розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

У грудні 2008 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 16 травня 2008 року відповідач ОСОБА_4, керуючи належним ОСОБА_6 автомобілем "Фольцваген-Джетта", порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем "Опель-Астра", належний йому, позивачу. У результаті цього був пошкоджений автомобіль, а сам він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив зобов’язати відповідачів відшкодувати майнову шкоду в сумі 8 120 грн. 51 коп. на відновлювальний ремонт автомобіля, 7 711 грн., витрачених ним на придбання медичних препаратів, 1 тис. грн., витрачених на масаж, 54 637 грн. 50 коп. втраченого доходу за період з 16 травня 2008 року до 18 жовтня 2008 року та 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У судовому засідання ОСОБА_3 просив врахувати те, що відповідач ОСОБА_4 сплатив йому 5 тис. грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 2 квітня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 11 831 грн. 51 коп. завданої майнової шкоди, 54 637 грн. 50 коп. втраченого доходу та 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 13 липня 2009 року зазначене судове рішення в частині стягнення втраченого доходу змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 40 823 грн. 35 коп. втраченого доходу та вирішено питання розподілу судових витрат. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції змінити в частині солідарного стягнення 1 650 грн. 42 коп. витрат на лікування, а рішення апеляційного суду просить змінити в частині солідарного стягнення 40 823 грн. 35 коп. втраченого доходу. При цьому ОСОБА_4 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що 16 травня 2008 року відповідач ОСОБА_4, керуючи належним відповідачеві ОСОБА_6 автомобілем "Фольцваген-Джетта", порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем "Опель-Астра", який належав позивачу. У результаті зіткнення був пошкоджений автомобіль, а позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 22 вересня 2008 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України (а.с. 16).

Районний суд, стягуючи солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 11 831 грн. 51 коп. майнової шкоди та 5 тис. грн. моральної шкоди, посилався на те, що вина ОСОБА_6 як власника транспортного засобу полягає в тому, що під час руху автомобіля він знаходився праворуч від водія, а тому при перестроюванні автомобіля у праву смугу повинен був швидше помітити перешкоду на шляху їхнього руху та попередити водія ОСОБА_4 про небезпеку.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України встановлено відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки та зазначено, що відповідальність несе особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У порушення вимог ст. 213 ЦПК України суд, покладаючи солідарну відповідальність на відповідачів, не взяв до уваги зазначених положень закону, а також роз’яснень, даних у пп. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (v0006700-92) "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями).

Крім того, стягуючи вартість медичних препаратів суд не звернув уваги на довідку, підписану головним лікарем лікарні, в якій проходив лікування ОСОБА_3, про те, що у період перебування у стаціонарі ним за власні кошти було придбано 11 найменувань медичної продукції, між тим, як суд стягнув кошти відповідно до чеків, наданих позивачем, за якими були придбані, крім зазначених, інші ліки (а.с. 6-14).

Щодо визначення розміру втраченого доходу, то відповідно до ч. 1 ст. 1198 ЦК України розмір доходу фізичної особи – підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров‘я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.

На а.с. 26 є довідка ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 12 січня 2009 року, з якої вбачається, що позивач у кожному з чотирьох кварталів 2008 року постійно отримував дохід.

Суд, задовольняючи позов у цій частині, взяв за основу середньомісячний дохід ОСОБА_3 за 2007 рік та з урахуванням п‘яти місяців, впродовж яких ОСОБА_3 не працював, вирахував втрачений дохід – 54 637 грн. 50 коп.

Апеляційний суд, змінюючи рішення в цій частині, обґрунтовано виходив із того, що дохід ОСОБА_3 у 2008 році становив 33 154 грн., що є значно меншим, ніж у 2007 році. При цьому його дохід суттєво зменшився саме у період, коли він перебував на лікарняному, а тому втрата доходу є наслідком отриманих тілесних ушкоджень, а не інших факторів, та складає 40 823 грн. 35 коп.

Однак апеляційний суд також поклав на відповідачів солідарну відповідальність при стягненні втраченого доходу.

За таких обставин, коли судами порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 2 квітня 2009 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 13 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.