розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, вселення та визначення порядку користування квартирою й за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_2 особисто та як законного представника малолітнього ОСОБА_1, Ленінського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області про визнання осіб такими, що підлягають виселенню, та зняття з реєстраційного обліку місця проживання,

У квітні 2008 року ОСОБА_2 у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про вселення, посилаючись на те, що вона перебувала з ОСОБА_3. у шлюбі й проживала разом із їх сином в квартирі АДРЕСА_1, після розірвання їх шлюбу вона також має право на користування зазначеним жилим приміщенням, але 17 березня 2008 року внаслідок неправомірних дій відповідачів вона з дитиною вимушено залишила зазначену квартиру.

Позивачка просила вселити її та малолітнього ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1

Згодом позивачка доповнила позов і просила також зобов’язати відповідачів не чинити їй та малолітньому ОСОБА_1. перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та визначити порядок користування квартирою.

ОСОБА_3., ОСОБА_4. пред’явили зустрічний позов і просили визнати ОСОБА_2. та малолітнього ОСОБА_1 такими, що підлягають виселенню з квартири АДРЕСА_1, зобов’язати Ленінський РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області зняти їх з реєстраційного обліку місця проживання за адресою зазначеної квартири, посилаючись на те, що після розірвання шлюбу ОСОБА_3. та ОСОБА_2 їх дитина залишається проживати з матір’ю, ОСОБА_2 добровільно, з власної ініціативи залишила спірну квартиру, але під час проживання в квартирі вона систематично порушувала правила співжиття й робила неможливим для них спільне з нею проживання.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 22 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 жовтня 2009 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині вирішення позову щодо малолітнього ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами в цій частині норм матеріального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи в частині позову щодо малолітнього ОСОБА_1 допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 – 341 ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 жовтня 2009 року в частині вирішення позову щодо малолітнього ОСОБА_1 залишити без змін.