розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 28 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства вугільної промисловості України про стягнення заборгованості із заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку та компенсацію за невикористану відпустку,

У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що наказом № 775 від 29 грудня 2002 року на неї було покладено обов’язки генерального директора відкритого акціонерного товариства "Державна Холдингова компанія "Лисичанськвугілля" (далі – ВАТ "ДХК "Лисичанськвугілля"). У зв’язку з реорганізацією підприємства, відповідно до вищезазначеного наказу, майно, яке знаходилось у розпорядженні підприємства, було передано ВАТ "Лисичанськвугілля". Підприємство існувало на паперах, але не зважаючи на це, вона виконувала свої обов’язки, займалась веденням поточної документації, наданням обов’язкових звітів у відповідні інстанції, проведенням взаємодій з кредиторами, вирішенням судових справ та питань з органами місцевого самоврядування. З лютого 2006 року заробітна плата їй не виплачувалась. Наказом № 323 від 8 липня 2008 року припинено діяльність ВАТ "ДХК "Лисичанськвугілля" шляхом ліквідації. 8 вересня 2008 року ОСОБА_2 була попереджена Управлінням кадрової політики Міністерства вугільної промисловості України про звільнення у зв’язку з ліквідацією ВАТ "ДХК "Лисичанськвугілля". Уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 123 791 грн. 30 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 26 202 грн. 95 коп. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 17 564 грн. 18 коп.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 28 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 30 листопада 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити з таких підстав.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваних рішень не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

У відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства вугільної промисловості України про стягнення заборгованості із заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку та компенсацію за невикористану відпустку за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 28 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 листопада 2009 року відмовити.