Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Левченка Є.Ф.,

Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики за касаційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2009 року,

У червні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики.

Зазначав, що він неодноразово передавав у власність ОСОБА_5 грошові кошти, які останній зобов`язувався повернути, що підтверджується письмовими розписками позичальника, а саме: 1 серпня 1998 року відповідач отримав від нього 32 700 доларів США, які зобов`язався повернути до 1 січня 2000 року; 22 лютого 2000 року - 22 000 доларів США, які зобов`язався повернути до 22 лютого 2001 року; 28 січня 2001 року - 18 000 доларів США, які зобов`язався повернути до 28 серпня 2002 року.

Крім того, 29 грудня 1998 року він повернув ОСОБА_7 65 000 доларів США, узятих в борг ОСОБА_5

На підтвердження своїх зобов`язань ОСОБА_5 21 червня 2003 року видав розписку про те, що його борг перед позикодавцем становить 137 700 доларів США й зобов`язався повернути зазначені грошові кошти до 1 вересня 2005 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 своїх зобов`язань не виконав, договори позики укладав в інтересах сім`ї, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_6, просив стягнути на його користь з відповідачів 137 700 доларів США боргу за договорами позики.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на його користь 68 850 доларів США, що за курсом НБУ на дату постановлення рішення становить 532 761 грн. 30 коп. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухваленні у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні заявлених позовних вимог до ОСОБА_6 та ухвалити нове рішення, яким стягнути на його користь з ОСОБА_6 68 850 доларів США боргу за договором позики, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухваленні у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_4 з нього 41 500 доларів США та з ОСОБА_6 41 500 доларів США боргу за договором позики, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарг цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов`язкового скасування судових рішень.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційних скарг.

Керуючись статтями 332, 335, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.