Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Смілянської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від

30 січня 2009 року задоволено позов ОСОБА_3 до Смілянської міської ради, визнано недійсним та скасовано рішення Смілянської міської ради від 28 грудня 2006 року та від 6 березня 2007 року, якими їй було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та передачі їй цієї земельної ділянки площею 0, 1000 га у власність; зобов’язано Смілянську міську раду передати ОСОБА_3 вказану земельну ділянку у власність для будівництва та обслуговування індивідуального жилого будинку та видати державний акт на право приватної власності на неї.

Посилаючись на те, що відповідач не виконує зазначену постанову суду, позивачка просила визнати за нею право власності на спірну земельну ділянку.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2009 року позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 9 квітня 2009 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2009 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно із ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Закриваючи провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що справа за позовом ОСОБА_3 підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, оскільки фактично іде мова про виконання судового рішення, ухваленого в порядку адміністративного судочинства.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням судами норм процесуального права і доводи скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 9 квітня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.