Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" про визнання недійсним договору оренди землі за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 листопада 2008 року,

У березні 2008 року ОСОБА_6 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 21 червня 2001 року вона є власником земельної ділянкою площею 2,55 га, що розташована на території Чаруківської сільської ради. 6 вересня 2004 року між позивачкою та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,39 га. Однак, на думку ОСОБА_6, договір оренди є недійсним, оскільки він підписаний неуповноваженою укладати цей договір особою, а також він не відповідає вимогам Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 (220-2004-п) . Крім того у спірному договорі відсутні істотні умови. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просила задовольнити її позовні вимоги та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,39 га, укладений між сторонами 6 вересня 2004 року.

рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25 листопада 2008 року, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_6 строк звернення до суду. Визнано недійсним договір оренди землі від 6 вересня 2004 року, укладений між позивачкою та відповідачем. Стягнуто з відповідача на користь позивача 51 грн. судового збору та 30 грн. витрати на ІТЗ.

У касаційній скарзі ВАТ "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права .

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 та визнаючи недійсним договір оренди від 6 вересня 2004 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд виходив з того, що укладений сторонами договір оренди земельної ділянки не містить істотних умов договору, що суперечить статті 15 Закону України "Про оренду землі" та що договір підписано не уповноваженою особою. До того ж не відбулась державна реєстрація договору оренди землі, що є підставою для визнання його недійсним.

Однак з такими висновками суду погодитися не можна.

Установлено, що 6 вересня 2004 року ОСОБА_6 та ВАТ "Луцьке РТП" в особі голови правління – генерального директора Клекоця Л.І., уклали договір оренди земельної ділянки площею 2,39 га, який був зареєстрований в Чаруківській сільській раді 6 вересня 2004 року № 190 (а.с. 5-6).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім’я ОСОБА_6, розмір належної їй земельної ділянки встановлено 2,55 га (а.с. 7).

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 20 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі частини першої статті 210, частини третьої статті 640 ЦК України, частини другої статті 125 ЗК України й статті 18 Закону України "Про оренду землі" – є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Укладений сторонами договір оренди земельної ділянки не містить усіх передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов договору оренди землі.

Крім того, державна реєстрація підписаного сторонами договору оренди земельної ділянки не відбулася.

Такий висновок відповідає вимогам закону. Зокрема, порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (2073-98-п) , а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" (134/2003) , який у силу статті 106 Конституції України є обов’язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов’язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок. Договір землі між сторонами у державному підприємстві "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" не зареєстрований, що ними не оспорюється.

Таким чином, не можна стверджувати, що договір укладено, якщо його не зареєстровано у встановленому законом порядку та щодо якого сторонами в належній формі не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Крім того, відповідно до статті 215 ЦК України недійсним може бути визнано лише укладений договір. У разі якщо на виконання неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212- 1215 ЦК України).

Укладаючи договір оренди земельної ділянки ВАТ "Луцьке РТП" діяв у межах закону.

За таких обставин, вважати ухвалені у справі рішення обґрунтованими немає підстав.

Згідно з вимогами статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом повно досліджено обставини справи, проте зібраним доказам дана помилкова оцінка.

Позивач, заявляючи вимоги, не навів обґрунтованих мотивів порушення його прав і підстав для захисту його інтересів.

Судова колегія дійшла висновку про те, що права ОСОБА_6, за захистом яких вона звернулася до суду, діями відповідача не порушені.

Ураховуючи викладене, на підставі норм Закону України "Про оренду землі" (161-14) , Цивільного кодексу України (435-15) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 вересня 2008 року та ухвала апеляційного суду Волинської області від 25 листопада 2008 року підлягають скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" задовольнити.

рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 листопада 2008 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" про визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.