Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Малиновського району м. Одеси, який діє в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про виселення та вселення за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської області на рішення апеляційного суду Одеської області від 8 квітня 2009 року,

У грудні 2007 року заступник прокурора Малиновського району м. Одеси, який діє в інтересах ОСОБА_7, звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_7 є інвалідом другої групи та знаходиться на лікуванні в Одеській обласній психіатричній лікарні № 1, а тому не може представляти свої інтереси самостійно. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 травня 2005 року, яке вступило в законну силу, визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім’я ОСОБА_12, визнано недійсними договори купівлі – продажу спірної квартири від 19 липня 2002 року, від 27 серпня 2002 року, від 23 травня 2003 року, сторони повернуто у первинний стан. Зазначеним рішенням суду відновлені житлові права ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1, однак у квартирі проживає відповідачі без належних правових підстав. Ураховуючи викладене, заступник прокурора Малиновського району м. Одеси, який діє від імені ОСОБА_7, просив задовольнити позовні вимоги та виселити відповідачів із спірної квартири, а ОСОБА_7 вселити у житло.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2008 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 із квартири АДРЕСА_1. Вселено ОСОБА_7 у квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 8 квітня 2009 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2008 року в частині виселення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 із квартири АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В решті рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині виселення відповідачів та ухвалюючи в цій частині рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності правових підстав для виселення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 із квартири АДРЕСА_1 за нормами Житлового кодексу України (5464-10) .

Відповідно до статті 191 ЖК України житлові спори вирішуються судом відповідно до закону.

Установлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 травня 2005 року, яке вступило в законну силу, визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім’я ОСОБА_12, визнано недійсними договори купівлі – продажу спірної квартири від 19 липня 2002 року, від 27 серпня 2002 року та від 23 травня 2003 року, сторони повернуто у первинний стан.

Зазначеним рішенням поновлено право ОСОБА_7 на користування квартирою.

Оскільки свідоцтво про право власності на спірну квартиру визнано недійсним, то квартира перебуває у державному житловому фонді до її послідуючої приватизації, а тому питання, які виникають у процесі експлуатації квартири, вирішуються на підставі норм Житлового кодексу України (5464-10) .

Статтею 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або у судовому порядку.

Установлено, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проживають у АДРЕСА_1 без належних правових підстав, оскільки рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 травня 2005 року, яке вступило в законну силу, визнано недійсним договір купівлі – продажу від 23 травня 2003 року, на підставі якого ОСОБА_8 придбала спірну квартиру.

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 набули право на проживання у спірній квартирі на підставі договору купівлі – продажу, проте судом цей договір визнано недійсним і таким чином позбавлено права власності на квартиру.

Оскільки відповідачі позбавлені права власності на квартиру, а самостійного права користування нею вони не набули, тому на даний час проживають без законних підстав і підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Ухвалюючи рішення про виселення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 із квартири та вселяючи у квартиру ОСОБА_7, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що діями відповідачів порушуються житлові права позивачки, а тому її права підлягають захисту, у тому числі і шляхом виселення осіб, що безпідставно перебувають у спірному жилому приміщенні.

Згідно зі статтею 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу заступник прокурора Одеської області, який діє в інтересах ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 8 квітня 2009 року скасувати, залишивши в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.