Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до "Інформаційного центру" Харківської філії державного підприємства Міністерства юстиції України, приватного нотаріуса ОСОБА_7 про визнання дій такими, що не відповідають вимогам закону за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" (далі – ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів") на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 3 жовтня 2008 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання дій приватного нотаріуса ОСОБА_7 та "Інформаційного центру" Харківської філії державного підприємства Міністерства юстиції України такими, що не відповідають вимогам закону. В обгрунтування своїх вимог указував, що 7 листопада 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 за № НОМЕР_1 накладено арешт на нерухоме майно ЗАТ "Рівненський ливарний завод" відповідно до ухвали постійно діючого третейського суду при асоціації "Інвестиційно-промислова група "Восток" від 29 жовтня 2007 року та зареєстровано в Єдиному реєстрі заборони відчуження об’єктів нерухомого майна.

Крім того, 8 листопада 2007 року "Інформаційним центром" Харківської філії державного підприємства Міністерства юстиції України за № НОМЕР_2 також накладено арешт на рухоме майно ЗАТ "Рівненський ливарний завод" відповідно до тієї ж ухвали постійно діючого третейського суду при асоціації "Інвестиційно-промислова група "Восток" від 29 жовтня 2007 року та зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Посилаючись на те, що відповідачами вчинено дії в порушення вимог Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, просив визнати їх такими, що не відповідають вимогам закону.

Заочним рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 24 грудня 2007 року позов задоволено. Постановлено визнати такими, що не відповідають вимогам закону, дії приватного нотаріуса ОСОБА_7 та "Інформаційного центру" Харківської філії державного підприємства Міністерства юстиції України. Зобов’язано виключити з Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна за № НОМЕР_1 та Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № НОМЕР_2 відомості про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ЗАТ "Рівненський ливарний завод", внесені на підставі ухвали постійно діючого третейського суду при асоціації "Інвестиційно-промислова група "Восток" від 29 жовтня 2007 року.

Ухвалою судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 8 лютого 2008 року відмовлено в прийнятті апеляційної скарги приватного нотаріуса ОСОБА_7 на вказане заочне рішення місцевого суду в зв’язку з порушенням порядку оскарження такого рішення.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 3 жовтня 2008 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" та заяви про поновлення строку апеляційного оскарження заочного рішення суду першої інстанції та повернуто їх заявникові.

ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 3 жовтня 2008 року й справу направити на новий апеляційний розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема ст.ст. 73, 311 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" і заяви про поновлення строку апеляційного оскарження заочного рішення суду першої інстанції та повертаючи їх заявникові, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржник не був стороною в справі й оскаржуваним рішенням не вирішувалися питання про його права та обов’язки.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою постійно діючого третейського суду при асоціації "Інвестиційно-промислова група "Восток" від 29 жовтня 2007 року в порядку забезпечення позову ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" до ЗАТ "Рівненський ливарний завод" про витребування майна з чужого незаконного володіння було накладено арешт на все нерухоме і рухоме майно ЗАТ "Рівненський ливарний завод", про що внесено відповідні записи до Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 7).

Оскільки оскаржуваним рішенням суду першої інстанції ці заходи забезпечення позову фактично були скасовані, то висновок апеляційного суду про те, що цим рішенням не вирішені питання про права й обов’язки ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" є необгрунтованим.

Крім того, вказане товариство, як сторона по майновому спору, має право оскаржити заочне рішення місцевого суду в загальному порядку.

За таких обставин у силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, прийняття та розгляд апеляційної скарги ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на заочне рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 24 грудня 2007 року.

Керуючись статтями 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 3 жовтня 2008 року скасувати, справу передати до цього ж суду для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, прийняття та розгляд апеляційної скарги ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на заочне рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 24 грудня 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.