Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" до ОСОБА_6, третя особа – приватне підприємство "Стар Лайт", про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів за цим договором та пені за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" на рішення Апеляційного суду м. Києва від 4 червня 2008 року,

У жовтні 2007 року закрите акціонерне товариство (далі – ЗАТ) "ТАС-ІНВЕСТБАНК" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 січня 2004 року між банком і приватним підприємством було укладено кредитний договір, за умовами якого вказаному підприємству відкрито кредитну лінію на суму 3 500 000 грн., яку позичальник зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування зазначеними коштами.

Згідно з пп. 8.1.1 п. 8.1 цього договору банк вправі вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів, неустойки та відшкодування збитків, якщо позичальник порушує строки сплати процентів та погашення кредиту, встановлені договором.

У грудні 2004 року між банком і ОСОБА_6 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалася відповідати за виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Додатковими угодами до зазначеного кредитного договору встановлено строки і порядок повернення коштів, зокрема, ними передбачено обов'язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше 5 числа кожного місяця.

Проте станом на жовтень 2007 року вказане підприємство не виконало в повному обсязі свої зобов'язання з повернення суми кредиту та зі сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_6 на його користь заборгованість по сплаті кредиту й процентів за вказаним договором та пеню в сумі 868 142, 34 долари США.

У процесі розгляду справи позивача ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" замінено його правонаступником ЗАТ "Сведбанк Інвест".

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2008 року позов задоволено в повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 4 червня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; скасовано заходи забезпечення позову.

У касаційній скарзі ЗАТ "Сведбанк Інвест" ставить питання про скасування рішення апеляційного суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав .

Скасовуючи рішення районного суду й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що є виконавчий напис про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на заставлене майно, тобто банк скористався наданим йому законом правом визначення на свій розсуд солідарного боржника, який повинен повернути заборгованість, спір щодо заборгованості за кредитним договором уже вирішений та в суду першої інстанції не було підстав для стягнення заборгованості за тим самим кредитним договором.

Однак із таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до чч. 1, 2, 4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 січня 2004 року між ЗАТ) "ТАС-ІНВЕСТБАНК", правонаступником якого є ЗАТ "Сведбанк Інвест", і приватним підприємством "Стар Лайт", було укладено кредитний договір, за умовами якого вказаному підприємству відкрито кредитну лінію на суму 3 500 000 грн., яку позичальник зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування зазначеними коштами.

Додатковими угодами до зазначеного кредитного договору встановлено строки і порядок повернення коштів.

2 грудня 2004 року між банком і ОСОБА_6 укладено договір поруки, до якого 13 квітня 2006 року було внесено зміни. За умовами цих договорів остання зобов'язалася відповідати за виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором як солідарний боржник.

Проте вказане підприємство не виконало в повному обсязі свої зобов'язання за договором.

17 вересня 2007 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на майно приватного підприємства "Стар Лайт" за договором застави майна від 28 січня 2004 року, укладеного в рахунок забезпечення зобов'язання за кредитним договором від 28 січня 2004 року.

У жовтні 2007 року банк звернувся з позовом у цій справі про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 січня 2004 року з ОСОБА_6, яка є поручителем.

Тобто банк скористався наданим йому законом правом вимагати виконання обов’язку повернення кредиту від обох солідарних боржників окремо й наявність указаного виконавчого напису не позбавляє банк можливості вимагати виконання зобов’язання за кредитним договором від ОСОБА_6

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення банком заборгованості за кредитним договором з поручителя як солідарного боржника.

Суд апеляційної інстанції цих обставин справи та законодавства, яке регулює спірні правовідносини, належним чином не врахував, його висновки не можна визнати законними.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" задовольнити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 4 червня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.