розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, заінтересовані особи – Державне казначейство України, Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, управління Державного казначейства України в м. Кіровську, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України (далі – ГУМВС України) в Луганській області, Кіровський МВ УМВС України в Луганській області,

У червні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що 24 жовтня 2007 року слідчим щодо неї було порушено кримінальну справу за статтею 310 частиною 2 КК України (2341-14) , 17 жовтня 2007 року її було затримано, згодом взято під варту, пред’явлено обвинувачення, лише 31 жовтня 2007 року Апеляційний суд Луганської області змінив їй запобіжний захід на підписку про невиїзд, 14 грудня 2007 року постановою Кіровського міського суду її було звільнено від кримінальної відповідальності в зв’язку зі зміною обстановки, проте за її скаргою така постанова скасована з передачею справи прокурору м. Кіровська, а постановою Кіровського міського суду від 9 квітня 2008 року задоволено її скаргу й скасовано постанову слідчого Кіровського МВ УМВС України в Луганській області від 24 жовтня 2007 року про порушення щодо неї кримінальної справи, в порушенні кримінальної справи відмовлено.

Заявниця зазначала, що в результаті незаконних дій співробітників міліції, прокуратури й суду вона безпідставно була піддана кримінальному переслідуванню, перебувала під вартою та на підписці про невиїзд, правоохоронні органи незаконно проводили обшук і вилучали предмети, тривалий час вона відстоювала свої права й значно погіршився стан її фізичного та психічного здоров’я, вона була вимушена звертатися за медичною допомогою, їй завдано матеріальної та моральної шкоди.

ОСОБА_3 просила відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 500 тис. грн. та стягнути 3 276 грн. 27 коп. на відшкодування матеріальної шкоди

Справа судами розглядалася неодноразово.

Ухвалою Стахановського міського суду від 23 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 16 липня 2009 року, заяву задоволено частково, постановлено стягнути на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 100 тис. грн. шляхом списання коштів із єдиного казначейського рахунку державного бюджету; в задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ГУ МВС України в Луганській області просить скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заступник прокурора Луганської області в інтересах Головного управління Державного казначейства України в Луганській області в касаційній скарзі просить скасувати постановлені в справі ухвали та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно пункту 1 частини першої статті 1, пункту 5 статті 3 Закону України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (далі – Закон від 1 грудня 1994 року) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону від 1 грудня 1994 року розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Судом установлено, що 24 жовтня 2007 року відносно ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу, до неї застосовувалися запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та підписки про невиїзд, а постановою суду від 9 квітня 2008 року постанову слідчого про порушення кримінальної справи було скасовано й постановлено відмовити в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 Під слідством ОСОБА_3 перебувала з 24 жовтня 2007 року до 9 квітня 2008 року

Задовольняючи частково заяву, суд керувався статтею 1176 ЦК України, нормами Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) та виходив із того, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконними діями правоохоронних органів ОСОБА_3 завдана моральна шкода, що підлягає відшкодуванню за рахунок держави, а розмір її відшкодування з урахуванням обставин справи слід визначити в 100 тис. грн., разом з тим відсутні передбачені законом підстави для відшкодування заявниці матеріальної шкоди.

При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норми процесуального права, ухвалюючи рішення, суд правильно застосував норми матеріального права.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для скасування ухвалених в справі судових рішень.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області та заступника прокурора Луганської області в інтересах Головного управління Державного казначейства України в Луганській області відхилити.