Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", третя особа - ОСОБА_7, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення різниці заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 лютого 2007 року його було призначено виконуючим обов’язки першого заступника директора державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", укладено з ним строковий трудовий договір до призначення в установленому порядку керівника державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль". 31 серпня 2007 року наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 771 директором державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" призначено ОСОБА_8, тобто з 31 серпня 2007 року посада першого заступника директора з загальних питань була вакантна, а строк трудового договору по виконанню ОСОБА_6 обов’язків першого заступника директора з загальних питань закінчився. Оскільки після 31 серпня 2007 року ОСОБА_6 продовжував працювати на посаді першого заступника директора з загальних питань, а керівництво державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" не вимагало припинення з ним трудових відносин, вважає трудовий договір продовженим на невизначений строк відповідно до ч.1 ст. 39-1 КЗпП України. Незважаючи на це, наказом генерального директора державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" ОСОБА_7 від 17 березня 2008 року за № 11-07-215/п ОСОБА_6 без його згоди перевели з посади першого заступника директора з загальних питань на посаду начальника управління правового забезпечення, а наказом від 5 травня 2008 року його звільнено з роботи 30 квітня 2008 року за власним бажанням. ОСОБА_6 просив визнати наказ директора державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" ОСОБА_7 від 17 березня 2008 року незаконним; поновити його на посаді першого заступника генерального директора з загальних питань, оскільки згідно наказу генерального директора державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 14 березня 2008 року посада першого заступника директора із загальних питань перейменована на посаду першого заступника генерального директора із загальних питань; стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13 453 грн. 68 коп. як різницю в середньому заробітку ОСОБА_6 за період з 1 травня 2008 року.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що ОСОБА_6 наказом від 9 лютого 2007 року прийнятий на посаду начальника управління правового забезпечення державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль". Наказом від 27 лютого 2007 року його, як начальника управління правового забезпечення, у зв’язку з виробничою необхідністю, за згодою працівника, призначено виконувачем обов’язків першого заступника директора з загальних питань. Наказом від 3 травня 2007 року ОСОБА_6, виконувачу обов’язків першого заступника директора з загальних питань у зв’язку з одночасним виконанням обов’язків начальника управління правового забезпечення встановлено доплату за збільшений обсяг роботи в розмірі 40% від посадового окладу начальника управління правового забезпечення. ОСОБА_6 одночасно перебував на посаді начальника управління правового забезпечення та виконував обов’язки першого заступника директора з загальних питань. Наказом від 17 березня 2008 року відмінено виконання обов’язків першого заступника директора з загальних питань ОСОБА_6, начальнику управління правового забезпечення. Наказом від 5 травня 2008 року ОСОБА_6, начальника управління правового забезпечення, звільнено з роботи з 30 квітня 2008 року за власним бажанням. За своєю правовою природою трудові відносини, в яких перебував позивач на період виконання обов’язків першого заступника директора з загальних питань, мають ознаки суміщення професій (посад) або виконання зі своєю основною роботою обов’язків тимчасово відсутнього працівника, а не переведення на іншу роботу.

Зазначені висновки суддів відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судами застосовані правильно .

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_6 незаконно перевели з посади виконуючого обов’язки першого заступника директора з загальних питань на посаду начальника управління правового забезпечення не грунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.