Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор’євої Л.І.,

Балюка М.І., Барсукової В.М., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі – ЗАТ "СК "Провідна") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 12 листопада 2009 року,

У жовтні 2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що з 15 серпня 2005 року працював на посаді начальника адміністративної підтримки Полтавської філії ЗАТ "СК "Провідна". Наказом від 19 вересня 2007 року його було звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Вказував, що мав намір звільнитися з інших підстав та подав заяву про звільнення з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв’язку з невиконанням відповідачем умов трудового договору та порушенням трудового законодавства. Просив поновити його на роботі на посаді начальника відділу адміністративної підтримки, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати, 10 тис. на відшкодування моральної шкоди та 2 500 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 вересня 2009 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу адміністративної підтримки ЗАТ "СК "Провідна" з 19 вересня 2007 року. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 51 090 38 грн.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 12 листопада 2009 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 12 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.