ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2010 року м. Київ
Суддя Верховного Суду України Гуменюк В.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 4 квітня 2006 року ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 3 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: В. Водянська сільська рада, приватний нотаріус Рахівського районного нотаріального округу Юраш Наталія Іванівна, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсними заповіту та договору дарування жилого будинку,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2. звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона із своїм чоловіком ОСОБА_6. проживала у будинку АДРЕСА_1, який був їх спільною сумісною власність. ОСОБА_1., є їх сином та перейшов проживати до зазначеного будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6. Відносини між нею та ОСОБА_1. погіршилися, між ними постійно відбувалися сварки. Наприкінці 2005 року під час чергової сварки із сином, вона дізналася, що будинок їй не належить, оскільки він буд подарований ОСОБА_1 на підставі договору дарування, який начебто був підписаний нею та її покійним чоловіком. Однак, зазначений договір дарування ні вона, ні ОСОБА_6. не підписували. Від імені ОСОБА_6. договір дарування та заповіт підписав ОСОБА_3, який діяв на підставі доручення, яке було посвідчено секретарем В. Водянської сільської ради 13 вересня 2002 року, але також не було підписане її чоловіком. Від її імені договір дарування також підписав ОСОБА_3 Вважає, що заповіт та договір дарування було підписано ОСОБА_3. внаслідок обману, оскільки власники будинку насправді не доручали йому вчиняти відповідні дії. Просила визнати недійсними заповіт, укладений ОСОБА_6. на користь ОСОБА_1 9 серпня 2002 року та договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_6. та ОСОБА_2. на корить ОСОБА_1 23 вересня 2002 року.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 4 квітня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 3 грудня 2009 року, позов задоволено. Визнано недійним заповіт від 9 серпня 2002 року, складений від імені ОСОБА_6. на користь ОСОБА_1 та договір дарування від 23 вересня 2002 року жилого будинку АДРЕСА_1, складений від імені ОСОБА_6. та ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 Стягнуто з відповідача на користь позивача 151 грн. 50 коп. судового збору.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Касаційна скарга необґрунтована. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Передбачених законом підстав неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права не встановлено.
Керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,
у х в а л и в:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 4 квітня 2006 року ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 3 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: В. Водянська сільська рада, приватний нотаріус Рахівського районного нотаріального округу Юраш Наталія Іванівна, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсними заповіту та договору дарування жилого будинку.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду України В.І. Гуменюк